Будинок майбутнього: його надрукують чи побудують?

Також доступна відеоверсія цього матеріалу 👇

В утопічному майбутньому «Туманності Андромеди» змальоване суспільство повного достатку й житлове питання там вирішили раз і назавжди (не забуваймо, що спершу там «оптимізували кількість населення»).

При переводі когось на нове місце роботи й, відповідно, проживання, достатньо просто зв’язатися по відео з диспетчером та сказати: «Приміщення звільнив», а диспетчер відповість: «Приміщення прийняв», — і побажає успіхів на новому місці. Функція, з якою впорається й робот. Так і є: люди-роботи, а квартири – це приміщення для їх зберігання.

Це відповідало пізньорадянській епосі, коли все намагалися уніфікувати, стандартизувати, у всіх містах «радянського майбутнього» стояли готові однакові каркаси, в шпаринку такого каркаса вставлялася стандартна квартира. Дуже зручно, швидко й вигідно. Безликість без ліку.

Утилітарний підхід запропонували й сорок років тому у Східній Азії. Перенаселення міст викликало необхідність змінити уявлення про дім. У цій найзаселенішій частині світу винайшли хостели не з кімнат, а з шухляд, схожих на камери зберігання для людей.

Апартамент, розміром трохи завбільшки труни, і схожий на неї за формою, дозволяє мешканцеві розташуватися лише лежачи. Крім сну, всю решту життя — роботу, гігієну, харчування, спілкування, розваги — потрібно шукати поза помешканням, якого так і кортить назвати українським словом «домовина».

Та за принципом «краще це, ніж нічого», цей формат житла знайшов своїх споживачів. У фантастичній літературі таке майбутнє «світить» людям похмурого кіберпанку, наприклад персонажам «Нейроманту» Вільяма Гібсона.

Однак розвиток технологій дає змогу дедалі ширшій верстві людей, не лише жити вдома, а й працювати, заробляючи на життя, не виходячи з оселі. І це вже стало реальністю — тисячі людей живуть і працюють, але не ходять на роботу.

Розвиток засобів комунікації дійшов до можливості миттєво передавати будь-який інформаційний продукт по всьому світу.

Смартбудинок вже не майбутнє. Це сьогодення, проте не для всіх. Хто може дозволити собі жити у світлому майбутньому — живе, хтось ще тільки прагне туди, а декому до кінця життя мешкати у стінах радянської забудови.

Насичений електронними засобами, привчений не лише слухати команди господаря, а й аналізувати його стан і вгадувати, що необхідно зробити, буде знати про вас усе... І нікому про це не повідомить. Сподіваємося...

Дім з прозорими стінами, які прозорі лише зсередини, прозорість яких регулюється. Дім який збереже виділене тепло, а потім поверне його вам. Запобігливий і пильний будинок, з екологічними нахилами.

Без сумніву, вкрай необхідним у майбутньому буде холодильник, через який можна слухати музику, або вікна, які за жестовою командою перетворюються на екран для перегляду серіалів. Дзеркала, як віртуально «примірюють» тобі одяг. Зручно. І такі проєкти, повірте існують, і вони вже не проєкти.

В Україні з легкістю можна знайти фірми, які роблять розумний дім під ключ. Вартість залежить від квадратури — чим вона більша, тим дорожчим обійдеться «смартизація» оселі.

Бюджетні варіанти для квартири чи невеликого будинку стартують від 2 тис. дол. Верхньої межі преміального обслуговування і немає, але відповідно до прайсів, які дослідила редакція, можна вкластися в 15-20 тис. дол.

Популярні функції розумного будинку:

• освітлення — ним можна керувати зі смартфону;
• захист від протікання — спеціальний датчик перекриє воду, а власнику надійде тривожне повідомлення;
• управління кліматом — підтримуватиметься задана температура, вологість тощо;
• сигналізація;
• відеоспостереження;
• захист від сонця — кут нахилу жалюзі можна встановити через смартфон.

Але виникають побоювання, що одного разу в такому занадто розумному будинку повториться ситуація, знайома за інтернетом: «Вам відмовлено в доступі». Пароль неправильний або підступні дії хакерів не пустять вас у власний будинок. «Вигадайте пароль, що складатиметься з двадцяти символів різного регістру» і який неможливо запам’ятати. «Хтось намагався проникнути у ваш будинок! Якщо це були ви, то доведіть, що ви не робот», — вимагає робот від людини. Як довести? «Робот не може завдати шкоди людині», — сформулював Азімов. Завдати шкоди іншій людині, щоб робот повірив, що ви не робот?..

Про передбачену наприкінці 1970-х Еріком Дрекслером нанореволюцію стали поволі забувати через брак видимого прогресу у створенні нанороботів-реплікаторів. А так все гарно вдавалося в утопічних мріях футурологів і фантастів: написав програмку, заклав туди бажані параметри майбутньої оселі, а на ранок слухняні невидимі оку робітники вже втілили твої бажання.

Можливо, колись ми дійдемо і до цього, а поки що нанотехнології активно входять у наше життя у вигляді графену й інших новостворених матеріалів, які знаходять застосування, зокрема у будівництві житла.

2020-ті роки обіцяють стати роками бурхливого зростання застосування 3D-принтерів. Будівництво-друк не лишає будівельного сміття, відносно дешеве та швидке: сучасні 3D-принтери дозволяють надрукувати невеликий будиночок лише за 24 години.

Диво-пристрої, чомусь названі «принтерами» навчаються творити все складніші й складніші вироби.

Швидко, дешево, надійно — обіцяють виробники 3D-принтерів щодо використання цих технологій у будівництві. У Швейцарії збудовано 9 індивідуально спроєктованих бетонних колон кожна висотою 2 м 70 см, видрукованих на будівельному 3D-принтері, виготовлені за 2,5 години.

Ще 2018 року американський стартап ICON разом з благодійною організацією New Story презентували швидкий 3D-друк житлових будинків для країн, що розвиваються.

Будівельному принтеру потрібно від 12 до 24 годин, щоб видрукувати простий одноповерховий будинок площею 60 квадратних метрів. На початковому етапі розробки такий будинок обходився в 10 тис. дол., але розробники обіцяли знизити його вартість до 4 тис. дол.

А торік стартап Azure Printed Homes показав свою технологію друку з переробленого пластику. Використовуючи 100 тис. звичайних пляшок, стартап може побудувати будинок-студію за 40 тис. дол. Ціна на аналогічне житло в США сягає 150 тис. дол. І головне — на зведення такої оселі потрібно всього три дні, тоді як на будівництво «традиційного» будинку треба не менше 3 місяців. Багатоквартирні ж будинки у нас в Україні люблять зводити десятиліттями, хоча це питання вже не до технології, а до законності.

Тим часом у травні цього року до Львова доправили будівельний 3D-принтер, за допомогою якого надрукують початкову школу №23, яка, відповідно до попередніх розрахунків, стане найбільшим навчальним закладом у світі, зведеним за допомогою такої технології.

Цей проєкт — перший в Україні, реалізований за допомогою 3D-друку в будівельній галузі. Вартість нового корпусу — 800 тис. дол. Загалом школа мала б запрацювати вже з 1 січня 2024 року.

Як кажуть ініціатори проєкту — гуманітарний фонд Team4UA — серед переваг технології 3D-друку перед звичайним будівництвом, зокрема, є те, що вона допомагає зводити будівлі в десятки разів швидше і потребує залучення лише двох операторів. Крім того, дає змогу точніше використовувати ресурси, скорочувати витрати на матеріали, а також сприяє гнучкості, свободі дизайнерських рішень й ефективному використанню простору.

Будівельні 3D-принтери можуть зіграти важливу роль у відновленні інфраструктури України.

Багато будівельних матеріалів мають органічне походження — вони колись народжувалися, страждали і помирали. Я про вапняк. І деревина здавна слугувала для побудови житла. То чому б у майбутньому не створити дім-рослину, генетично модифікований рослинний організм, в якому знайдеться місце для житла людей?

Він житиме власним життям, коли холодно — виділятиме тепло, коли спекотно — поглинатиме його, коріння такого дому дотягнуться до глибини, і видобуватимуть воду з надр. Для існування живодому достатньо сонця й вуглекислого газу. Розмножуватиметься насінням (а може, пагонами). Це надто зухвала мрія, але екологісти в захваті від неї.

До речі, будинки уже вирощують з грибів, точніше — з волокнистої частини гриба, а саме міцелію. Його вже почали використовувати для виготовлення біорозкладних пакетів, штучної шкіри та декоративних елементів інтер'єру. Та настав час зробити крок вперед — розпочати будувати з грибної цегли. Уявіть собі пінопласт (на вигляд і вагу), але вогнетривкий, водостійкий, міцний і витривалий. Найцікавіше, що гриби не схильні до «канібалізму». Маю на увазі, що дому з грибної цегли грибок не загрожуватиме.

У Нью-Йорку вже була зведена дванадцятиметрова вежа складена з грибних цеглин. Щоправда, після двох місяців демонстрації можливостей нової технології її демонтували, а будматеріал утилізували без шкоди для довкілля.

А дехто з тварин, наприклад молюски, тягають свою домівку із собою, оскільки вона є частиною їх організму. Так, і справді, мушля це гарний і надійний будівельний матеріал. Природа мільйони років плодила і розмножувала морських молюсків, щоб їхні мушлі накопичувалися і спресовувалися у зручний для будівництва камінь.

Отже, лишилося навчитися вирощувати мушлі штучно (як уже навчилися вирощувати клітинне м’ясо окремо від тварини) і ми отримаємо міцний і не підданий корозії матеріал потрібної величини та форми. Можливо, що наслідування форми мушель викличе нову моду у дизайні та архітектурі.

Утім, не грибами й мушлями єдиними. Сьогодні в будівництві активно використовують технічні коноплі — здебільшого вони йдуть на утеплення каркасних будинків. Вони можуть перебувати в активній експлуатації 80-100 років, а то й більше. Каркасний будинок з коноплі можна звести за 90 днів. Квадратний метр такого дому обійдеться приблизно в 500 дол.

Враховуючи, що в Україні нещодавно легалізували медичний канабіс, коноплі мають великий потенціал на будівельному ринку. Адже промислові коноплі виростають до 4 метрів заввишки всього за 4 місяці. Тобто браку в матеріалах не має бути.

Існують ще проєкти плавучих будинків і цілих міст на воді. Мовляв, якщо бракує місця на суходолі, то пусте. Океани покривають три чверті поверхні планети. Малюються дуже гарні картинки таких будиночків, знімається відео. Найкраще у таких картинах майбутнього, що в них ніколи не трапляється штормів, ураганів, не буває крижин і велетенських морських тварин. І справді навіщо згадувати про сумне, адже утопія — це мрія, і не більше.

Але якщо поглянути вгору, наприклад на Венеру, нашу сусідку... Там є де розмістити летючі будинки. Людина дихає не лише киснем, повітря складається здебільшого з азоту. Азот — інертний газ, але існують і легші інертні гази, найлегший з яких гелій.

Уявіть сферичний будинок, кулю наповнену киснево-гелієвою сумішшю, що літає у верхніх шарах атмосфери Венери. Можливо, у майбутньому там, над сусідньою планетою, будуть цілі сферичні міста. Електроенергію вони отримуватимуть від розташованих на пекельній поверхні цієї планети вітряків, рослини для харчування вирощуватимуть в оранжереях з вуглекислотною атмосферою. Надувна архітектура змінить уявлення про будівництво.

Думаєте фантастика? У квітні цього року Reuters повідомляв, що Китай вивчатиме можливість використання технології 3D-друку для будівництва приміщень на Місяці. А все тому, що КНР зміцнює плани щодо довгострокового заселення супутника Землі. До 2030 року китайці планують висадити на Місяці першого астронавта та готують кілька місій, зокрема, задля пошуку ресурсів на Місяці, придатних для тривалого проживання людини.

Будівництво ж місячної бази Китай хоче розпочати за п’ять років. Для цього приблизно 2028 року на Місяць доставлять спеціального робота, який виготовлятиме цеглини з місячного ґрунту.

Спочатку колонізуємо Місяць, а там уже й про Марс з Венерою можна подумати.

Ми розглянули різноманітні футурологічні проєкти: від утопічних до похмурих антиутопічних, від реалістичних до геть фантастичних, та все ж істина залишається незмінною від часів першої трипільської хатинки і аж до супервисокотехнологічних споруд майбутнього: рідний дім від просто житла відрізняється атмосферою, що створюють одне для одного люди, які в ньому оселилися.