Заповіт в умовах воєнного стану

Чому питання заповіту в нинішніх умовах актуальне – пояснювати не варто. Тому законодавець передбачив можливість складання заповіту в екстремальних умовах, якими є, зокрема, війна.

Власне, це було передбачено ще в мирний час, але ці розділи законів були неактуальними, і тоді мало хто звертав на них увагу.

Крім того, що ці норми тепер набувають чинності в автоматичному порядку,

Кабінет міністрів України ухвалив постанову № 209 «Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164», а 19 березня набрав чинності наказ Міністерства юстиції України № 1118/5 від 11.03.2022 року «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату», які вносять зміни до порядку вчинення нотаріальних дій, що стосуються, зокрема, і заповітів.

Тих читачів, які мають достатню кваліфікацію, щоб розібратися у зазначених вище змінах, ми відправляємо до норм Цивільного кодексу, Законів «Про нотаріат» і «Про правовий режим воєнного стану» та вказаних постанов. Для всіх інших спробуємо викласти суть максимально просто, розуміючи, що більшості в нинішній ситуації не до юридичних тонкощів.

Згідно зі статтею 1233 Цивільного кодексу України «заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті». Тобто людина має право скласти документ, яким вказує, що і кому зі свого майна заповідає після смерті.

Ця процедура до війни (за деякими винятками) була суворо нотаріальною дією, тобто мала бути написана нотаріусом на відповідному бланку, внесена до реєстрів і у відповідний спосіб посвідчена.

В умовах війни багато чого змінилося, тому Кабмін й вніс зміни до порядку складання заповітів: «посвідчення заповітів здійснюється без використання спеціальних бланків нотаріальних документів на білих аркушах паперу з нанесеними на них за допомогою комп’ютерної техніки реквізитами нотаріуса:

• зображення Державного Герба України;
• прізвище, власне імʼя, по батькові (за наявності);
• найменування державної нотаріальної контори (для державного нотаріуса);
• номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
• адреса робочого місця, номер телефону, адреса електронної пошти».

Крім того, роз’яснено, як і хто, крім нотаріусів, має право посвідчити заповіт:

«В умовах воєнного стану заповіти військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою з подальшим надсиланням таких заповітів через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі».

Якщо відійти від суворих формулювань, то висновків два: заповіти, як і раніше, посвідчуються нотаріусом, також цей документ може посвідчити командир військової частини, в якій служить солдат, що складає заповіт.

З цитованих вище нормативних актів випливає ще одне – там, де є на це можливість, заповіт краще все-таки скласти у нотаріуса. Головних плюсів тут кілька. Складання заповіту – один із професійних обов’язків нотаріуса. Він знає, як і що туди правильно вписати.

Крім того, документ все одно необхідно буде внести у відповідний реєстр. Навіть завірений командиром частини.

Нотарісу, попри те, що наразі більшість реєстрів не працюють із цілком зрозумілих причин, до цих реєстрів все-таки ближче. І він на них чудово розуміється.

До того ж крім електронних реєстрів, існують ще книги реєстрації, куди вписуються всі відомості про вчинені нотаріусом дії. І посвідчення вашого заповіту туди теж внесуть. Це дає додаткові гарантії щодо подальшого виконання вашої волі.

Якщо ж доступу до нотаріуса немає, а потреба у складанні заповіту нагальна, його має право посвідчити ваш командир. Однак врахуйте, що він – солдат, а не нотаріус, тому не вимагайте від нього більше того, що він знає і може.

Рекомендацій тут насправді небагато.

Намагайтеся полегшити командиру роботу, написавши заповіт власноручно. Для цього підійде будь-який шматок паперу. Головне, щоб ваш текст був читабельний.

Документ так і назвіть – «Заповіт». Вкажіть у ньому повні свої дані – ПІБ, номер і серію паспорта чи іншого документа, який ви маєте на руках, адресу.

Чітко вкажіть, що й кому конкретно ви заповідаєте, щоб не було потім неприємних моментів. Також чітко і розбірливо пишіть всі відомі вам дані про особу спадкоємця: прізвище, ім’я, по батькові, адресу тощо.

Якщо ви заповідаєте все своє майно одній особі, все одно не полінуйтеся перерахувати його, вказавши адреси нерухомості, марки та номери автомобілів тощо.

Не забудьте вказати дату, коли написано документ і місце його складання. Вкажіть кількість екземплярів, у яких складено заповіт, й де та в кого вони зберігаються. Намагайтеся передати ці екземпляри особам, на користь яких пишете заповіт.

• Найперше – заповіт не є документом, що посвідчує відчуження майна. Тобто все, що ви заповідаєте іншим особам, залишається у вашій власності.

• Заповіт у будь-який момент можна скасувати та змінити.
• Кожен наступний заповіт скасовує попередній.