Що чекає на газотранспортну систему України

Справді, навіть попри повномасштабну війну рф продовжує продавати газ до Європи, використовуючи нашу газотранспортну систему. І хоча 27 квітня росіяни зменшили прокачування до 49,8 млн кубометрів (при законтрактованих потужностях у 109 млн «кубів»), потік не зупиняється.

Утім, газогін насамперед важливий для України, і справа тут не в 1,2 млрд доларів на рік, які країна заробляє на транзиті російського газу. ГТС забезпечує блакитним паливом не лише європейців, а й українських споживачів. Окремих труб «для них» і «для нас» не існує.

Скрутність через пошкодження газотранспортної системи наразі на повну відчувають мешканці Луганської області. З газом тут залишилися лише шість населених пунктів (усього ж на Луганщині 926 населених пунктів). Розподільні станції також були змушені зупинити в Донецькій і Харківській областях. Можливість ремонту пошкоджених ділянок залежить від бойових дій, а вони тут інтенсивні й тривалі.

То яке ж майбутнє в однієї з найбільших у світі газотранспортних систем, і чи не доведеться нам узимку труситися від холоду? Finance.ua шукав відповідь на ці запитання разом з експертами.

Насправді російський газ дістається країн Європейського Союзу не тільки територією України. Є ще газогони «Ямал-Європа» (через білорусь), «Північний потік» (через Балтійське море) та «Турецький потік» (через Чорне море).

Повністю замінити українську ГТС міг би «Північний потік-2», на будівництво якого росія витратила понад 10 млрд доларів. Утім, після повномасштабного вторгнення в Україну та застосованих колективним Заходом санкцій проєкт недієздатний. Вже 1 березня оператор «Північного потоку-2» оголосив себе банкрутом, а його працівники отримали сповіщення про звільнення.

Нагадаємо, 30 грудня 2019 року «Газпром» і «Нафтогаз» уклали транзитний договір до 2024 року. Одна з умов контракту – росія з 2021-го і до кінця дії документу зобов’язана прокачувати через українську газотранспортну систему не менше 40 млрд кубометрів газу на рік.

Того року «Газпром» експортував через ГТС України до країн ЄС 42 млрд куб. м блакитного палива, заробивши близько 12 млрд доларів.

Утім, наразі потужності експорту російського газу скорочуються.

Згідно з даними Bloomberg, у квітні експорт «Газпромом» природного газу з росії на ключові іноземні ринки впав до мінімуму за три місяці.

З 27 квітня російський монополіст узагалі перестав постачати газ Польщі та Болгарії. Це стало першою зупинкою постачання після того, як президент рф володимир путін заявив у березні, що «недружні» країни повинні будуть розраховуватися за газ в рублях, а не в доларах і євро.

У Європі миттєво відреагували на витівку «Газпрому». Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що припинення постачання блакитного палива до Польщі та Болгарії – це ще одна спроба росії використати газ, як інструмент шантажу.

«Ми готові до такого сценарію. Ми плануємо нашу скоординовану відповідь ЄС», – повідомила вона.

Фон дер Ляєн наголосила, що рф вчергове продемонструвала свою ненадійність, як постачальника газу.

«Ми максимум побачимо до 5 європейських країн, які погодяться купувати російський газ за рублі. Загалом, ворог прорахувався, – ніхто в ЄС на шантаж не піддасться, навпаки – заміщення російського газу відбудеться набагато швидше, аніж це звучало раніше. І цьому сприятиме останній досвід Болгарії та Польщі», – прокоментував для Finance.ua експерт Центру Разумкова, ексдиректор з комунікацій НАК «Нафтогаз України» Максим Білявський.

Він нагадав, що Болгарія сплатила за поставлений газ у доларовому еквіваленті, як те передбачає чинний контракт із «Газпромом». Натомість холдинг агресора зупинив постачання.

«Така реакція – це прояв екстремізму та шарлатанства. Вочевидь, агресор планує зірвати вже другий рік поспіль підготовку до нового опалювального сезону, здійснити політичний тиск для зупинки воєнної допомоги нашій державі та змінити ставлення у держав-імпортерів до їхніх варварських злочинів в Україні. Цей сумний досвід має бути детально розглянутий країнами ЄС, як елемент гібридної війни вже проти всього європейського континенту», – додає експерт.

Російський газ поки залишається в українській газотранспортній системі та продовжує поступати в Європу, як того вимагають укладені контракти. Тобто навіть попри повномасштабну війну, що триває вже понад два місяці, Україна зарекомендувала себе, як надійний партнер.

Також це така-сяка страховка – поки блакитне паливо з росії йтиме до Європи через Україну, агресор навряд чи обстрілюватиме (принаймні навмисно) наші труби. А це означає, що без газу не залишаться українські міста та села.

«До моменту повного заміщення російського газу – слід перенаправити його із «Північного потоку» до газотранспортної системи України. І точку прийняття-передання перенести із західного кордону на східний, до компресорних станцій «Новопсков» і «Суми» з обов’язковою вимогою виходу армії орків та допуску представників Європейської Комісії. Цей крок суттєво змінить ситуацію в операційних зонах на користь України», – каже Максим Білявський.

За його словами, така зміна дозволить сформувати східноєвропейський газовий хаб: «Тобто спільну торгову зону з Польщею, Румунією, Молдовою. Це автоматично означатиме відповідно нові замовлення послуг на транспортування та зберігання газу».

Максим Білявський додає, що треба також попіклуватися про довгострокове бронювання потужностей української ГТС для прокачування газу на європейський ринок, який купуватиметься в Азербайджані та на LNG-терміналах (скраплений природний газ. – Ред.) Туреччини та Греції.

Якщо ж розглядати перспективу ГТС України після повної зупинки постачання російського газу для споживачів ЄС – це, за словами Максима Білявського, означатиме перепрофілювання вітчизняної газотранспортної системи на роботу в режимі газового резерву всього ЄС та балканських країн.

«Мовою цифр: нам потрібно зберегти хоча б 55% потужностей на виході ГТС України, тобто досягти щорічного завантаження на рівні 80 млрд кубічних метрів – це внутрішнє споживання (30 млрд куб. м) і транспорт на міждержавних інтерконнекторах (50 млрд куб. м). Вважаю, що це абсолютно реальна задача, яку потрібно досягти без будь-яких «але»».

19 квітня «Оператор ГТС України» підписав угоду з Європейською водневою магістраллю для інтеграції інфраструктури.

Європейська воднева магістраль (European Hydrogen Backbone (EHB) – це ініціатива, яка включає понад 30 газових компаній по всій Європі, для транспортування чистого енергоносія від виробника до кінцевих споживачів.

На думку експерта Центру Разумкова Максима Білявського, абсолютно реально, що Україна може стати водневим хабом Європи.

«І так обов’язково буде, після перемоги цей сектор енергетики розпочне стрімко розвиватись. Ми маємо унікальні можливості по відбору водню ліфтовим способом із сірководневих шарів Чорного моря; можемо поєднувати перевалку аміаку та виробництво водню; генерувати водень шляхом електролізу», – зазначив він у коментарі для Finance.ua.

За словами Білявського, найбільш реальна перспектива водню у газотранспортній системі – це комбінована робота трубопроводів разом зі сховищами для зберігання водню та/або газоводневої суміші у соляних печерах.

«Найкраще для реалізації такої пропозиції підходять дві ділянки, які розташовані у безпосередній близькості до кордону з державами ЄС та ключовими об’єктами газотранспортної системи України. Можуть бути обрані будь-які локації для облаштування сховищ водню, адже магістральні газогони «Союз» та «Долина-Ужгород-Держкордон» проходять повз Іршавську та Свалявську соленосну структури відповідно. Такий проєкт, як з економічної, так і з технічної точки зору, є значно доцільнішим аніж переналаштування вже наявних газосховищ.

Останній сценарій складний, адже передбачатиме заміну газотурбінних установок та вимірювального обладнання; внесення суттєвих змін у режими транспортування/зберігання і регламенти експлуатації; пошук нових шляхів зменшення виробничих втрат тощо. Немає нічого неможливого, це підтвердили колеги з Польщі, які у 2020 році успішно закачали водень у соляні каверни. Вони змогли, і ми зможемо реалізувати свій потенціал та зберегти роль в європейських енергоринках», – пояснив експерт.

Якщо коротко – ні. Не треба забувати, що українські газовидобувні компанії повністю покривають потреби побутових споживачів, тепловиробників, бюджетних установ та частково промисловості.

«Загалом – 67% річної потреби в природному газі покривається коштом внутрішнього видобутку. Утім, 33% доводиться закуповувати на ринку ЄС», – зазначив Максим Білявський.

За його словами, навіть в умовах російської агресії, українські регіони залишатимуться газифікованими, а в разі розгерметизації, аварія буде швидко ліквідована.

«За період моєї роботи в Укртрансгазі, не один раз російські війська обстрілювали наші виробничі об’єкти, наприклад компресорна станція «Лоскутівка» та трубопровід «Новопсков-Маріуполь», але менш ніж за 2 доби мої колеги відновили подачу блакитного палива. До того часу, споживачі користувались запасами в трубі», – пояснює Білявський.

В росії люблять розповідати, що світ не обійдеться без їхнього газу. Утім, це не більше, ніж звичайнісінька пропаганда.

«Це маніпуляція, яка більше схожа на мантру самозаспокоєння невиліковного пацієнта. Ніхто в цивілізованому світі не веде торгівлю з терористами, тому російську економіку чекає іранський сценарій – самоізоляція та вигнання», – резюмує Максим Білявський.

Те саме стосується і газотранспортної системи України. Навіть у разі повної зупинки транзиту з росії, у ГТС є величезний потенціал, вигідний не тільки для самої України, а й для Європи.

Ера російського газу закінчилася ще 24 лютого, коли росія розпочала повномасштабну неоголошену війну. Україна виявилася готовою до такого сценарію і зараз опрацьовує різні варіанти, залишаючись надійним партнером у газовому питанні. Чого не можна сказати про росію.