Схеми ухилення від податків: конверти, скрутки та інше

Однак як все це працює і чому це є обкраданням держави у величезних розмірах, розуміють не всі.

Finance.ua в цій статті пояснить, як та які саме схеми використовуються для ухилення від оподаткування ти виводу коштів з України. Наведемо кілька прикладів.

Пряма крадіжка бюджетних грошей – це, швидше, нонсенс і настільки тупий вчинок, що про нього навіть не варто говорити. «Розумні люди» вже давно зрозуміли, що красти найкраще на виграші конкурсів щодо постачання якоїсь продукції чи виконання робіт за бюджетні гроші.

В Україні такі конкурси називаються тендерами й, суто теоретично, проводяться вони на конкурентній основі.
Однак слабка ланка тут існує ще на рівні замовника тендеру: саме він прописує його умови. І їх у більшості випадків прописують так, що виграти тендер може одна конкретна фірма. Яка точно відповідає умовам.

Часто у таких «тендерах» навіть не беруть участь сторонні фірми – їхні власники розуміють, що їм не виграти і просто не бажають витрачати час.

Тому, щоб створити видимість конкуренції, у цих тендерах беруть участь підставні фірми, завдання яких полягає саме у тому, щоб просто зареєструватися в якості учасника.

Якщо ж щось пішло не так і тендер виграв не той, хто треба, то його завжди можна скасувати та призначити знову, змінивши умови. Але таке трапляється відносно нечасто – більшість тендерів виграють саме ті, хто треба.

Навіть система Prozorro, яка була спрямована саме на те, щоб мінімізувати подібні схеми, тут допомагає далеко не завжди. Її, до того ж в останні кілька років намагаються всіляко обійти, або й зовсім скасувати для проведення бюджетних закупівель.

Щоб зрозуміти, як це працює, радимо переглянути свіжий сюжет від Bihus.info про те, що твориться у КП «Київський метрополітен», останній директор якого Віктор Брагінський був змушений після розслідування «Бігуса» піти у відставку:

Що стосується масштабу коштів, то у КП «Київметрополітен» йдеться про понад мільярд гривень. Ну, а найгучніший скандал останнього часу – ті самі «яйця по 17 гривень за кілограм» від міністра оборони (вже колишнього) Олексія Резнікова.

Найсумніше тут те, що ані Брагінський, ані Резніков, ані переважна більшість інших гравців тендерного ринку абсолютно не постраждали внаслідок своїх «тендерів», через які бюджетні гроші йшли та йдуть досить підозрілим фірмам.

Почнемо з того, що голова комітету ВР з податкової політики Данило Гетманцев два роки тому заявив, що ці схеми ліквідовані. Можливо, щось з того часу змінилося, або ж пан Гетманцев щось наплутав. Та «скрутки» успішно працюють й досі.

Суть зводиться до наступного. Всі суб’єкти господарської діяльності сплачують зі своїх доходів ПДВ, або податок на додану вартість. Його розмір – 20%, що досить суттєво, особливо, якщо йдеться про мільйони. Тому багато фірм, аби уникнути або мінімізувати ПДВ, формують додаткові витрати на цю суму. Це можна зробити як легально – закупивши потрібні для діяльності матеріали чи послуги, так й фіктивно – зробивши те саме, але суто на папері, «прогнавши» кошти через підставні суб’єкти й отримавши «зекономлені» кошти або готівкою, або в офшори.

У найкращому випадку за ці кошти купуються матеріали, дійсно потрібні для роботи фірми-замовника «скрутки», але вони купуються якнайдешевше (з відповідною якістю). Звичайно, за документами проходять за найвищою ціною. Це називається «пересортиця». Однак в чистому вигляді її застосовують рідко, зазвичай усе йде в комплексі: ліві платежі, підставні фірми, купівля сумнівної продукції за готівку та інше.

Найгучнішим скандалом останніх років щодо «скруток» ПДВ була відставка віцепрем'єра Олексія Любченка у 2021 році – за даними РБК-Україна, «скручування» коштувало українському народу за час його роботи у податковій (саме з поста її очільника Любченко пішов у віце-прем’єри) півтора мільярда доларів.

Щодо його подальшої долі після цього скандалу й відставки, то, як ви розумієте, все закінчилося цілком безнапасно. Для Любченка, звісно.

І тут ми переходимо до такого терміну, як «конвертаційний центр». Бо вкрадені гроші необхідно якось привласнити. І саме для цього існує компанія (частіше – група компаній. – Ред.), через яку «поганяються» кошти. Власник конвертаційного центру також має з того зиск – за кожну роботу треба платити – але вигода схеми очевидна: замість сплатити у бюджет, скажімо, 20 мільйонів ПДВ, краще прогнати їх через низку підставних фірм і вивести для себе.

Саме таку послугу надають конвертаційні центри, які за це, залежно від складності завдання, беруть у середньому від двох до десяти відсотків від обсягу коштів.

Основний принцип конвертаційного центру – переказ грошей на транзитний рахунок, з якого надалі вони будуть зняті готівкою або виведені в офшори.

Проте для такого переказу необхідно обґрунтування, у зв’язку з чим часто укладаються фіктивні торгові контракти або реальні договори, в яких, зокрема, завищується ціна на товари, роботи або послуги. Факт виконання зобов’язань за такими договорами досить важко перевірити.

Це не єдина послуга, яку надають конвертаційні центри – з їхньою допомогою можна вивести безготівкові кошти в готівку. Отримати додатковий «прибуток» шляхом купівлі товарів та послуг за завищеними цінами. Заплатити «зарплату» лівим робітникам. Вивести гроші з обігу свого підприємства через купівлю липових послуг, робіт, консультацій, зняття власних заощаджень, надання позик тощо.

Головна мета – зімітувати легальні витрати та отримати таким чином вкрадене готівкою або на вказаний рахунок.

За оцінками CASE Україна, обороти конвертаційних центрів сягають від 100 до 200 млрд гривень щорічно.

Про викриття чергового конвертаційного центру новини повідомляють регулярно. Однак від того їхня кількість меншою не стає, а на місці ліквідованих негайно з’являються нові. Це свідчить про те, що правоохоронці борються не з причинами, а з наслідками. Тому ця боротьба, це як боротьбою з вітряками.

Це також величезна діра, через яку бюджет недоотримує щорічно десятки мільярдів (як мінімум) гривень.

Суть схеми проста – перемістити товар через митний кордон України без сплати митних платежів або мінімізувавши останні.

Якщо просто – то завезти, скажімо, десять вагонів кросівок, а задекларувати один, сплативши відповідне митою. Або взагалі зробити так, щоб митники не помітили ці десять вагонів, тобто завезти товар контрабандно. Можна, навпаки, вивезти щось з України. Серед найпопулярніших товарів експортної контрабанди – ліс, зброя, культурні цінності, ліки тощо.

Звичайно, представники митниці заплющують очі на все не просто так, а за відповідну плату. Яка, звісно, йде зовсім не до бюджету. Вигода для шахраїв тут очевидна – суми, сплачені відповідному чиновнику у конверті, в рази нижчі за митні платежі та збори. Схем також безліч: завезення товарів за фіктивними пільгами, через зони Duty Free, заниження цін, обсягів, підміна документів тощо.

З цією схемою тісно переплітається й «контрафакт». Це – виготовлення фальсифікованих товарів або нового продукту, який незаконно створений на основі наявного оригіналу з порушенням інтелектуальних прав. Наприклад, виготовлення та розповсюдження краденої інтелектуальної власності: фільмів, програмного забезпечення, комп’ютерних ігор тощо. Для більш інтелектуальних людей – незаконне використання запатентованих технічних рішень.

Одним з лідерів цього ринку залишається виготовлення контрафактного алкоголю, який реалізується виключно тіньовими способами та без будь-яких податків.

Те ж саме відбувається й з пальним. Особливо грішать «лівими» бензинами та дизелем малі мережі АЗС. Основна вигода тут – акцизи, якими обкладається тютюнова, алкогольна та паливна продукція. На контрафакті акцизи, зрозуміло, ніхто не платить.

Серед найпопулярніших – тютюнова продукція, яка підпільно виготовляється в Україні і контрабандно вивозиться до Європи, де тютюн коштує в рази дорожче.

За оцінкою консалтингової компанії KPMG, ринок нелегального тютюну за підсумками 2022 року оцінювався у 19,9% від загального обсягу цього ринку. Станом на жовтень 2023 року він взагалі досяг рекорду: 25,7% ринку.

При цьому за останні п’ять років цей показник постійно росте: у 2018 році рівень контрафакту оцінювався у 4,7%, у 2019 – у 6,9%, 2020 – у 9,9%, 2021 – у 17,2% від загальних обсягів ринку. Наразі обсяг контрафакту сягає 2,45 мільярда сигарет, а контрабанда становить 590 мільйонів штук сигарет на рік.

Втрати державного бюджету України від контрабанди та нелегального виробництва лише тютюнової продукції торік оцінюються у 22 мільярди гривень.

Про цю схему згадують рідко, хоча вона досить масштабна та втрати бюджету від неї не менші, аніж від, наприклад, контрафакту. Йдеться насамперед про оренду сільськогосподарських земель (так звані «паї»).

Суть схеми проста: абсолютна більшість сільгоспземель обробляється на умовах оренди, при цьому значна частина орендних договорів не реєструється належним чином. Відповідно до доходів орендодавців не сплачується ПДФО.

На жаль, дані за 2022 та 2023 рік недоступні, але, за оцінкою CASE Україна, у 2020 році Україна у такий спосіб втратила принаймні 12,5 мільярда гривень.

Можна припустити, що у два останні роки ці втрати стали меншими, але причина тут не підвищення ефективності роботи податківців та правоохоронців. На жаль, просто втрата приблизно чверті земель сільськогосподарського призначення внаслідок окупації та бойових дій.

Ця схема, попри регулярні рапорти податківців, досі серед найпопулярніших під час ухилення від податків.

Суть тут теж проста: працівнику офіційно платять мінімальну заробітну плату, сплачуючи з неї відповідні податки та збори, а решту доплачують неофіційно.

Економія очевидна – навантаження на фонд заробітної плати становить близько 40% відсотків. Простіше кажучи – при офіційній зарплаті у 10 тисяч гривень роботодавець має сплати державі та різноманітним фондам ще близько 4 тисяч «зверху». Робітник також втрачає частину зарплати у вигляді податків та відрахувань. Тому схема вигідна всім. Окрім, звісно, держави.

Знову ж – дані 2023 року ще не оприлюднені, та і точної методики підрахунку таких збитків нема. Та, у 2020 році, за даними CASE Україна, втрати бюджету та Пенсійного фонду у такий спосіб склали від 110 до 150 мільярдів гривень.

Вище ми навели далеко не всі схеми щодо ухилення від податків та крадіжок бюджетних коштів. Методи й способи цієї діяльності винаходяться та вдосконалюються кожен день. Цілком вірогідно, що саме в цей час якийсь спритник придумав чергову геніальну схему.

Та перелічене вище – це те, що застосовується масштабно. Схеми, про ліквідацію яких нам систематично рапортує влада, практично від часів відновлення Незалежності.

Та від тих рапортів схеми не зникають.