Оборонно-промисловий комплекс та його розвиток під час війни

Отже, якщо спрощено та коротко, то оборонно-промисловий комплекс – це «сукупність науково-дослідних, випробувальних організацій і виробничих підприємств, які виконують розробку, виробництво і постановку на озброєння військової та спеціальної техніки, спорядження, боєприпасів як для збройних сил України, так і на експорт». Таке визначення дає Вікіпедія.

Простіше кажучи, ОПК – це все необхідне для оборони країни та забезпечення армії, що виробляється на власних потужностях країни.

Що стосується його стану, то ні для кого не буде відкриттям, що успадковані від СРСР потужності протягом усіх років Незалежності деградували, розкрадалися і просто розвалювалися. Причин тому багато, але наразі не про це. Навіть війна (ще не нинішня, велика, а на Донбасі), яка розпочалася у 2014 році не примусила владу кардинально відроджувати оборонку. До того ж внаслідок окупації Криму та частини Донецької та Луганської областей і внаслідок бойових дій було втрачено кількадесят оборонних підприємств.

Так, звісно, внаслідок очевидної потреби забезпечувати армію частина заводів отримала замовлення від держави на виробництво зброї і боєприпасів, однак цей поштовх не призвів до кардинальних змін, хоча потреби ЗСУ вдавалося в основному закривати.

Утім, заради справедливості все ж треба сказати, що протягом 2014-2019 років були розроблені нові зразки ракетного озброєння, протитанкові комплекси, самохідні гаубиці, легка бронетехніка, зенітно-ракетні комплекси, бронежилети, безпілотники, форменний одяг тощо.

Усе це здебільшого й не вироблялося масово, однак потреби локальної війни все ж закривало, ба більше – у влади були плани на серійне впровадження принаймні ракет «Нептун», самохідних артилерійських установок «Богдана», РСЗВ «Верба» та ще декількох видів нової зброї.

Що стосується виробництва загалом, то в оборонно-промисловому комплексі було залучено близько 300 підприємств, установ і організацій, в яких було зайнято понад 250 тис. осіб.

Хоча керівництво держави розуміло необхідність реформ, а уряд навіть отримав завдання розробити програму по реформі ОПК, яка мала на меті «трансформацію оборонно-промислового комплексу України з метою найкращого задоволення потреб сил безпеки та оборони для виконання завдань у поточних і прогнозованих умовах безпекового середовища, сприяння розвитку економіки держави», загальна стагнація продовжувалася.

У 2021 році дійшло до того, що частина заводів, які виробляли боєприпаси й інше військове спорядження, були переведені на скорочений робочий тиждень, їхні робітники або звільнялися, або йшли у неоплачувані відпустки.

Наприклад, за словами колишнього заступника секретаря РНБО Сергія Кривоноса, «у 2021 році розширення виробництва на заводі «Артем» дозволяло виготовляти 360 тисяч снарядів на рік, замість цього влада перевела завод на один робочий день на тиждень і скоротила 1400 працівників».

Після 24 лютого 2022 року Україна, крім тих підприємств, що були закриті у попередні роки, втратила ще десятки критично важливих виробництв. За даними нардепа Геннадія Касая, «зі 100 підприємств галузі, які мали найкращі фінансові показники за кілька років до вторгнення, щонайменше третина була обстріляна, знищена або перебувала у зоні бойових дій».

Він оцінює збитки вітчизняного ОПК у щонайменше кілька десятків мільярдів гривень. Однак війна завжди є унікальною можливістю для розвитку промисловості, насамперед – оборонної.

Для України це вікно можливостей тим більш перспективне, що вітчизняна оборонка може зробити технологічний ривок від спадщини Радянського Союзу, на якій вона й трималася всі роки Незалежності, до освоєння надсучасних технологій, якими з нами діляться оборонні галузі США й інших провідних країн світу.

І це зовсім не далека перспектива або ефемерні плани, які всі ці роки будував український уряд – як повідомляв Defense Express, Міноборони Сполучених Штатів Америки заявило про намір «розгорнути в Україні фактично новий оборонно-промисловий комплекс».

Ідеться про створення в Україні фактично нового оборонно-промислового комплексу, який буде спиратися на нові виробничі технології. «Ми починаємо переходити до відновлення чи будівництва промислової бази всередині України», – оголосив заступник міністра оборони США Біл ЛаПланте на конференції ComDef 2023.

Крім США, намір розгорнути виробництво в Україні заявляла Велика Британія, Німеччина та ще кілька європейських країн.

Німеччина, наприклад, планує випускати в Україні бронетранспортери Fuchs та бойові машини піхоти Lynx. Звісно, йдеться не про повну заміну вітчизняних потужностей, а, скоріше, про перенесення в Україну власних виробничих циклів. Однак все це в будь-якому разі дає шанс вітчизняному ОПК на технологічний прорив.

БТР Fuchs, Джерело: Sonaz CC BY-SA 2.0 de

Що стосується, власне, підприємств українського оборонного комплексу, то, вони наразі зосереджуються на закритті найнагальніших потреб української армії, пріоритетними серед яких є боєприпаси (насамперед – артилерійські), безпілотники, системи ППО та засоби радіоелектронної боротьби, ракети та бронетехніка.

«Слово і діло» створило інфографіку, яка найкраще відображає спроможності вітчизняної оборонки у цьому плані:

Джерело: Слово і діло

Якщо коротко, то лише бюджет розвитку вітчизняного ОПК (йдеться про розробку та впровадження нових технологій) у 2022 році становив всього 2,5 млрд гривень, у 2023-му він зріс до 12 млрд, а у 2024 році має сягнути рекордної для України позначки у 51 млрд.

Загалом же, як повідомляв міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін, можливості українського ОПК у 2023 році зросли втричі порівняно з 2022-м, а у 2024-му очікується зростання ще у шість разів.

За словами заступника міністра оборони України генерал-лейтенанта Івана Гаврилюка, «у держбюджеті 2024 року на статтю «озброєння, військова техніка та боєприпаси» для ЗСУ виділяється 255 млрд гривень. З них на ракетне озброєння та боєприпаси передбачено 175 млрд. На закупівлю озброєння і військової техніки — 83,2 млрд, з урахуванням 30 млрд, які виділяються Мінцифри на закупівлю БПЛА. Загалом на закупівлю безпілотників передбачено понад 43 млрд грн. На ремонт озброєнь та військової техніки – 24 млрд».

Він також запевнив, що «левова частина фінансового ресурсу буде спрямована на завантаження виробничих потужностей оборонно-промислового комплексу України.

Як уже зазначалося, Україна має критичну потребу в артилерійських боєприпасах. У кінці 2022 року було розпочато виробництво снарядів калібру 152 міліметри, які необхідні до радянських артсистем і яких практично немає у країнах НАТО. Як говорять в Укроборонпомі, виробництво «розосереджене по великій кількості міст, щоб унеможливити знищення ракетним ударом».

Крім того, боєприпаси виробляються і за кордоном. Йдеться про 82- та 122-міліметрові мінометні міни, які роблять на потужностях країн НАТО. Крім того, за кордоном Укроборонпром виробляє артилерійські 122-міліметрові та танкові 125-міліметроові снаряди.

Щодо ракет, то Міноборони запевняє, що ведеться робота зі створення так званого довгого «Нептуна». Ідеться про нову модифікацію ракети для комплексу «Нептун», ймовірно, це про ракети для ураження наземних цілей. Крім того, були повідомлення про те, що Україна збирається створити свої аналоги російських ракет «Калібр» і Х-101.

Ракета «Нептун», Джерело: Defense Express

Що стосується протиповітряної оборони, то все, що може в цьому плані Україна – це модернізація старих радянських систем, таких, як «Бук» та С-300.

Щодо безпілотників, які наразі надзвичайно широко використовуються на фронті обома сторонами, то, як уже зазначалося, на їх закупівлю передбачено понад мільярд доларів.

Наразі Збройні сили України використовують близько 70 різних модифікацій БПЛА. Будемо сподіватися, що у 2024 році потреби у цій надважливій зброї будуть закриті, а обіцяний президентом «мільйон безпілотників» не повторить долю «мільярда дерев» та супутника, який мала запустити Україна.

Утім, шанси на масове виробництво дронів таки є: станом на кінець року нараховувалося понад 200 підприємств, які виробляли безпілотники для потреб армії, а кількість самих БПЛА у ЗСУ подвоювалася щомісяця.

Розвідувальний безпілотник «ШАРК», Джерело «Укрспецсистемс»

Нові реалії війни потребують розвитку і систем радіоелектронної боротьби, що також знайшло відображення у планах української оборонки, а міністерство оборони обіцяє «масштабувати» їх виробництво.

Як запевнив Гаврилюк, «нещодавно допущено до експлуатації 6 нових зразків РЕБ, зокрема так звані окопні. Оборонне відомство спільно з Генеральним штабом ЗСУ завершило тестування тактичних засобів радіоперешкод баражуючим боєприпасам та FPV-дронам, розроблених вітчизняними підприємствами, які підтвердили свої ТТХ в умовах застосування, наближених до бойових. Найближчим часом також планується провести тестування низки тактичних засобів радіоелектронної боротьби з БПЛА та засобів виявлення БПЛА».

Якщо говорити про бронетехніку, то тут, як і раніше, ми критично залежимо від постачання партнерів. Однак відомо, що Україна не лише виготовляє бронетранспортери та бойові броньовані машини, а й нарощує це виробництво, хоча раніше потужностей для цього у нашій країні не було. Наразі на підприємствах вітчизняного ОПК заплановано розмістити замовлення на понад 750 ББМ різних типів.

Загалом же зрозуміло, що у такі короткі строки Україна не може самостійно налагодити виробництво всіх необхідних озброєнь та засобів для забезпечення власних потреб. А до потреб оборони належать не лише, власне, зброя та боєприпаси, а ще й, наприклад, ті ж самі аптечки, черевики, шкарпетки чи сухпайки. Останні, до речі, набрали прийнятних форм ще у 2017 році.

Тому ясно, що більшість наших потреб і надалі забезпечують союзники. Деякі види озброєнь, наприклад, авіацію, Україна виробляти самостійно неспроможна, а про створення такого виробництва, якщо й буде таке бажання, можна говорити лише у дуже віддаленій перспективі.

Однак все ж можна сказати, що велика війна змусила українську владу відроджувати вітчизняний оборонно-промисловий комплекс, зосереджуючись не лише на тих підприємствах, які були зорієнтовані на експорт і приносили Україні та тим, хто ці підприємства контролює, валюту, а й на тих потужностях, які забезпечують внутрішні потреби країни.

Якщо Україна вистоїть у цій війні, то її оборонна промисловість має всі шанси перебудуватися відповідно до сучасних вимог і стати однією з наймодерніших у світі. До того ж озброєння, які вона випускає та випускатиме, будуть перевірені реальними бойовими діями, а не просто випробувані на полігонах, що в рази підвищить їхню конкурентоспроможність і попит.