Скільки Україна винна МВФ

Наразі наша держава винна МВФ 13,85 млрд доларів. Аргентина, яка очолює цей рейтинг, заборгувала 40,94 млрд доларів, а Єгипет, який поступився Україні другим місцем і перемістився на третє — 13,59 млрд доларів.

Співпрацю з МВФ Україна почала ще 1994 року. Перша кредитна програма Фонду для нашої країни називалася «Механізм фінансування системних змін», а в її межах Україна отримала 800 млн доларів.

Далі співпраця з МВФ стала системною, і Україна почала отримувати від Фонду різноманітні кредити, які мали насамперед підтримати економіку молодої держави.

2003−2007 роках Україна коштів у Фонду не позичала і обходилася іншими ресурсами. Те ж саме було 2011−13-го, 2019-го та 2021-го, однак 2021 року МВФ виділив Україні безповоротну фінансову допомогу у розмірі 2,7 млрд доларів. Утім, її до боргу враховувати не треба, оскільки це був, по суті, подарунок.

Отже, у такий спосіб Україна протягом 1994−2024 років позичила у Фонду загалом 49,28 млрд доларів. Однак, якщо порівняти суму, яку наша держава винна МВФ зараз — 13,85 млрд доларів — із загальною сумою кредитів, то стає очевидним — Україна здатна погасити цей борг, як віддавала позичені кошти й раніше. Хоча, треба визнати, що це завдання буде нелегким, особливо з урахуванням війни.

Найтяжчим для України є не борг перед МВФ, а інші борги, зокрема, Зовнішній державний та гарантований державою борг, загальна сума якого наразі сягнула 109,9 млрд доларів.

Ним державні борги України не вичерпуються, однак він є найважливішим і найтяжчим для держави, оскільки йдеться про зовнішніх кредиторів.

«Зовнішній державний борг являє собою заборгованість держави за залученими з-за кордону коштами у вигляді позик і кредитів іноземних банків та міжнародних фінансових установ, відсотками, що сплачуються по них, а також коштами, отриманими шляхом розміщення на міжнародних ринках державних цінних паперів. У сукупність зовнішніх боргових зобов’язань держави входить також гарантований державою борг, що виникає внаслідок взятих на себе державою гарантій за зобов’язаннями третіх осіб, або взятих на себе державою зобов’язання третіх осіб, які є зобов’язаннями резидентів даної економіки перед нерезидентами», — роз’яснює Міністерство фінансів.

Тут ситуація куди більш серйозна, ніж з боргами перед МВФ. Зовнішній державний борг України за останні дванадцять років зріс майже втричі. До того ж він ріс щорічно, за винятком двох років — 2013-го та 2019-го. Втім, цифри його зменшення суттєвого впливу на загальну картину не мали.

^{Інфографіка Мінфін}

Як бачимо, на його фоні — майже 110 млрд доларів — борг перед МВФ, який становить менш як 14 мільярдів, суттєвої ролі не відіграє. Крім того, заборгованість перед Фондом входить до Зовнішнього державного боргу і є його невід’ємною частиною.

Про дефолт заговорили після того, як Міжнародне агентство Fitch Ratings знизило довгостроковий рейтинг дефолту України в іноземній валюті з «CС» до «C» (з «ймовірного» до «неминучого»).

Крім того, економісти порівняли розміри Зовнішнього державного боргу України з розмірами золото-валютних резервів, якими й забезпечується цей борг. І прийшли до невтішних висновків. Резерви України наразі становлять лише 40,5 млрд доларів і не покривають собою навіть половини Зовнішнього державного боргу.

Гіршою ситуація була лише 2014 року, коли втік колишній президент, а Україна отримала війну на Донбасі.

^{Інфографіка Мінфін}

Найголовнішим же фактором можливого дефолту стали негативні очікування щодо можливості домовитися з приватними інвесторами про реструктуризацію боргів перед ними. Це треба було зробити до 1 серпня, а, якби цього не сталося, Україна б опинилася перед практично неминучим дефолтом.

Однак 22 липня Уряду України вдалося домовитися з основними кредиторами — власниками єврооблігацій — про умови реструктуризації зовнішнього боргу на 20,4 млрд доларів. Частину боргу — близько 25% - нам спишуть безумовно, ще 12% - якщо зростання ВВП України не перевищить очікування МВФ. На решту 63% уряд випустить облігації.

Як запевнив міністр фінансів Сергій Марченко, «угода про реструктуризацію дозволить уряду зекономити на виплатах за держборгом 11,4 млрд доларів у наступні три роки, а до 2033 року економія становитиме 22,75 мільярда доларів».

Отже, дефолту вдалося уникнути.

Якби домовленості не вдалося досягти, то це був би перший дефолт в історії Незалежної України. Нагадаємо, що дефолт — це відмова платити за борговими зобов’язаннями. На практиці це означає міжнародну ізоляцію і відмову надавати будь-які нові кредити та арешт усіх активів держави за кордоном.

Для громадян країни це означає миттєве «зубожіння» (причому в буквальному смислі слова) — розриваються всі фінансові ланцюжки, а гроші перетворюються на папірці.

Приблизно як на початку дев’яностих, лише з тією різницею, що світова спільнота допомагати не буде. Який би це могло мати вигляд на фоні війни — навіть важко уявити.

Однак попри те, що ми уникнули дефолту, а частину боргів нам списали, віддавати їх доведеться. З урахуванням війни й тих колосальних витрат, які на неї йдуть, що, своєю чергою, тягне нові запозичення, підрахувати точно суми, які доведеться повертати Україні своїм кредиторам, практично неможливо.

Щодо зобов’язань перед приватними кредиторами, завдяки домовленості з якими вдалося уникнути дефолту, то, за підрахунками Мінфіну, 2034−2036 роках уряду потрібно буде сплачувати кредиторам по 17,3 млрд доларів щороку.

Це якщо не буде нових запозичень і якщо знову вдасться домовитися про реструктуризацію. Однак це лише мізерна частина того, що ми винні.

Бо, як ми пам’ятаємо, станом на зараз лише Зовнішній державний та гарантований державою борг становить майже 110 млрд доларів. А загалом же Загальний державний та гарантований державою борг складає 152 млрд доларів.

^{Інфографіка Мінфін}

І ще раз — цей борг постійно зростає. Якщо розділити його на всіх жителів України, то вийде приблизно по 5 тис. доларів на кожного. Це якщо припустити, що в нашій державі наразі є 30 млн жителів. Бо скільки саме українців наразі живе на підконтрольній території — ми не знаємо.

Однак будемо оптимістами й припустимо, що нас залишилося стільки і стільки ж залишиться після війни.

Отже, станом на зараз кожен з українців — від немовлят до глибоких аксакалів — винен за боргами держави (зовнішніми і внутрішніми) по 5 тис. доларів США, або за нинішнім курсом — по 210 тис. гривень. І цей борг росте з кожним днем.

Звісно, існують підрахунки — коли, кому і по скільки ми маємо віддавати. Але вони не варті навіть побіжної уваги — ми не знаємо, коли та в якій точці зупиниться ріст запозичень і боргові зобов’язання України досягнуть піка, після якого вже йтиметься лише про погашення боргу. От тоді можна вже буде й порахувати.

Наразі єдине, що можна сказати, — якщо Україна збережеться як держава, — борги доведеться віддавати, як мінімум, ще одному-двом наступним поколінням.

Насамкінець — ще раз про дефолт: попри навіяну деякими безвідповідальними політиками ідею про те, що «дефолт — це насправді добре», відмова від боргових зобов’язань ні до чого доброго не приведе.