Скільки Україна втрачає на «Північному потоці-2»

Як випливає з назви, «Північний потік-2» є розширенням першого «Північного потоку» – газогону з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря.

Дві нитки «Північного потоку» загальною потужністю 55 млрд кубічних метрів газу на рік повністю побудовані та введені в експлуатацію у 2012 році.

І ось в наші дні компанія Nord Stream 2 AG, засновником якої став російський «Газпром», закінчує спорудження ще двох ниток підводного газопроводу по тому ж маршруту та з такою ж максимальною продуктивністю.

«Північний потік-2» планувалося ввести в дію ще наприкінці 2019 року, але загроза санкцій з боку США не дозволила цього зробити.

У липні 2017 року американський Конгрес ухвалив закон «Про протидію противникам Америки за допомогою санкцій» (CAATSA), який дає можливість запроваджувати обмежувальні заходи проти учасників «Північного потоку-2», аргументуючи їх тим, що побудова газопроводу послабить енергетичну безпеку Європи та послужить важелем тиску з боку Росії на окремі країни, особливо Україну.

Однак, хоч і з великими труднощами, «Газпрому» все ж вдалося довести проєкт «Північний потік-2» до завершальної стадії.
За даними німецького телеканалу DW, будівництво газопроводу можуть закінчити вже 23 серпня.

Саме час попередньо оцінити ризики, які від нього надходять для економіки нашої країни.

У травні цього року генеральний директор ТОВ «Оператор ГТС України» Сергій Макогон дав інтерв'ю консалтинговій компанії Exploration&Production Consulting, в якому змалював можливі втрати від введення в дію «Північного потоку-2».

Перше, що викликає занепокоєння у керуючого нашою газотранспортною системою, – це можливість, що з'являється у «Газпрому» забезпечувати контрактні поставки газу в Європу в обхід України.

«Потужність цього газогону – 55 млрд кубометрів. У минулому році ми прокачали 55 млрд кубометрів. Картинка зійшлася – вони зможуть обійтися без нас», – заявив Макогон.

Директор ОГТСУ був абсолютно впевнений, що після закінчення чинного контракту на транспортування газу по території України «Газпром» не захоче укладати новий, і транзит припиниться. Це загрожує нашій країні:

• втратою оплати за транзитні послуги в розмірі близько $1,5 млрд на рік;
• подорожчанням газу, який доведеться купувати в Німеччині, що обернеться втратами для економіки України в розмірі $2-3 млрд і збільшенням субсидій для споживачів;
• необхідністю перебудови газотранспортної системи для забезпечення подачі газу в зворотному напрямку – з Європи в Україну;
• вимушеною оптимізацією потужностей ГТС приблизно на 80% через демонтаж непотрібних компресорних станцій; альтернативою цьому стане зростання поточних газових тарифів учетверо для акумулювання коштів на підтримку системи в нинішньому стані;
• можливим знищенням газотранспортної системи з російської сторони;
• зниженням військової безпеки України через зменшення її стратегічного значення для решти Європи.

Загальні фінансові втрати української економіки від роботи «Північного потоку-2» Сергій Макогон оцінював у $5-6 млрд на рік.

Водночас останнім часом навколо газогону відбулися події, що дають підставу сподіватися на мінімізацію загроз і появу нових можливостей для нашої країни на європейському енергетичному ринку.

З урахуванням того, що добудову «Північного потоку-2» вже не зупинити, зацікавлені гравці вживають заходів для зниження ризиків і максимального використання вигод від його запуску.

Перше намагаються зробити головно США, друге – Німеччина.

Результатом компромісу між ними стала спільна заява по «Північному потоку-2» від 21 липня 2021 року, де Україні приділена центральна увага.

В обмін на безперешкодний запуск «Північного потоку-2» німецький уряд зобов'язався:

надавати підтримку європейському енергоринку й інтеграції в нього української енергосистеми;
вводити санкції проти Росії, якщо остання стане використовувати поставки енергоресурсів для політичного або економічного тиску;
створити в Україні фонд обсягом $1 млрд для розробки альтернативних джерел енергії та підвищення енергоефективності економіки;
надати допомогу нашій країні в перемовинах щодо продовження транзитного контракту з Росією ще на 10 років.

Ряд політиків і експертів у Європі, США, Україні та Росії поставилися до цієї угоди скептично, адже:

• документ не має зобов'язуючого юридичного статусу, а в ФРН можлива зміна правлячої коаліції за результатами парламентських виборів у вересні цього року (це остання каденція Ангели Меркель, про що вона оголосила ще в жовтні 2018-го);
• важко домогтися ефективного використання коштів, що виділяються в умовах української корупції.

Судячи з усього, Німеччина поки має намір виконувати свої зобов'язання, взяті перед США. Уже призначений спеціальний представник від ФРН для проведення переговорів з Росією щодо транзиту, які повинні початися не пізніше 1 вересня. Додаткові відомості щодо цього питання ми зможемо отримати за результатами візиту Ангели Меркель до Києва.

Не додає оптимізму офіційна реакція на заяву США й Німеччини з боку корпорації «Газпром».

У звіті російського монополіста за другий квартал цього року йдеться, що «зазначена заява носить декларативний характер і за своєю правовою природою не є юридично зобов'язуючим документом».

17 серпня щодо «Північного потоку-2» висловився також міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, виступаючи в Балтійському федеральному університеті. Він заявив: «Я переконаний, що всі спроби якось його підірвати, оскаржити, обставити якимись умовами його завершення приречені на провал».

Можна впевнено прогнозувати, що боротьба навколо газопроводу «Північний потік-2» ще не закінчена, її розв'язку ми будемо спостерігати самим найближчим часом.

За результатами цієї боротьби ми й зможемо зробити остаточні висновки про реальний збиток для нашої країни від введення в експлуатацію чергового обхідного газового маршруту.