Подвійне оподаткування: кому загрожує, як уникнути

В очікуванні закінчення війни багато з тих, хто не повернувся, вже обрали конкретну країну для постійного проживання й облаштовують життя для себе та своєї сім’ї.

З іншого боку через постійну небезпеку масових ударів по Україні та знищену більше ніж на 30% інфраструктуру кількість українців за кордоном може зрости.

Якомога далі від холодів і стресу можуть поїхати ті, хто раніше не планував залишати країну. І багатьом доведеться розбиратися з особливостями отримання доходів за місцем проживання, локальних систем оподаткування, а також виникнення податкового резидентства.

За роз’ясненнями ми звернулись до юристки Тетяни Некрасової, волонтерки БФ Yellowblue Force Foundation, яка прокоментувала декотрі важливі моменти.

Податкове резидентство означає, що людина має максимальні економічні й особисті зв’язки («центр життєвих інтересів») з конкретною країною і має сплачувати податки в бюджет.

Ви стаєте резидентом, якщо маєте в країні проживання центр життєвих інтересів:

• постійно проживаєте в країні (понад 183 днів);
• маєте нерухомість (орендовану або придбану);
• навчаєтесь;
• ваші діти ходять в місцевий садок чи школу;
• отримуєте податкові знижки від держави;
• маєте медичне страхування;
• маєте дохід на місцеві рахунки;
• відкрили ФОП за місцем проживання.

Процедури, які підтверджують, що людина відмовилась від статусу «податковий резидент в Україні» є складними і довготривалими. Тому документи, що свідчать про ваше податкове резидентство, можуть знадобитись, якщо постане питання, чи ви маєте одночасно платити і в Україні, і в країні проживання.

З одного боку Україна підписала двосторонні угоди про уникнення подвійного оподаткування зі 73 країнами світу.

Це міжнародні конвенції, які описують принципи регулювання питань оподаткування, і вони мають більшу силу, ніж національні правила, чинні в певній країні. У списку країн, з якими є такі двосторонні домовленості, багато тих держав, де після повномасштабного вторгнення зареєструвалось найбільше українців і отримало статус тимчасового захисту:

Ці конвенції визначають умови, за яких людина вважається податковим резидентом однієї з двох країн, які підписали між собою договір:

• маючи житло у двох країнах, людина вважається резидентом тієї країни, де вона має більш тісні життєві чи економічні зв’язки;
• не маючи житла в обох країнах, людина є резидентом тієї країни, де вона проживає найбільше;
• громадянство стає головною ознакою податкового резидентства, якщо не можна визначити, в яких з двох країн найбільше проживає/або не проживає особа.

І всі українці, маючи тимчасовий статус, не є резидентами країни проживання, а сплачують податки лише в Україну.

З іншого боку, ці конвенції мають доволі загальний опис, не враховують нові умови взаємодії країн.

– Положення Конвенцій, що описують зміст поняття «центр життєвих інтересів», наприклад, в угоді між Україною та Польщею, є такими, що не дозволяють однозначно та прозоро його визначити.

Відповідно, це ускладнює процес визначення податкового резидентства й може бути предметом спорів з податковими органами різних країн, – коментує Тетяна Некрасова.

Тому в кожному конкретному випадку наші громадяни мають звертатись до місцевої податкової або консультантів, щоб отримати рекомендації, як діяти, щоб не порушувати локальне законодавство.

Місцеві фахівці більше керуються тільки принципами національного оподаткування, згідно з яким українець/українка після 183 днів перебування в конкретній країні зобов’язані сплачувати в місцевий бюджет.

Тому маємо нестикування реальної практики та законодавчо прийнятої бази. І звідси побоювання українців та українських компаній потрапити в складні умови податкової пастки.

Ви є платником податків тільки в Україні, якщо дотримуєтесь наступних умов:

• не маєте економічних чи особистих інтересів в іншій країні:
• маєте ФОП з українською реєстрацією (але це не завжди є однозначною умовою);
• отримуєте від клієнтів з будь-яких країн оплату тільки на рахунки банків України;
• не маєте власного офісу чи місця роботи там, де ви тимчасово проживаєте.

Щоб підтвердити свій статус податкового резидентства в Україні, необхідно отримати довідку.

У майбутньому це можна буде зробити в електронному кабінеті платника податків України, а сьогодні потрібно листом подати запит до Державної податкової служби України, вказавши місце своєї реєстрації.

Усі отримані документи від української сторони мають бути перекладені, нотаріально підтверджені й апостильовані.

Додатковим, але не вирішальним, плюсом буде те, якщо ви можете довести, що маєте житло в Україні, там постійно живе ваша сім’я, маєте довідку зі школи, де навчаються діти, працюєте на українську компанію, сплачуєте за комунальні послуги.

До речі, в деяких країнах (наприклад, Ірландія) можна мати центр життєвих інтересів і не платити місцеві податки в разі, якщо ваше джерело податків знаходиться поза межами цієї конкретної країни.

Водночас у Польщі нерезиденти, працевлаштовані до компанії, яка не має постійного представництва, повинні сплачувати податок з доходів від роботи в Польщі після 183 дня перебування в країні.

Але маємо цікавий мікс з законодавства двох різних країн, «прикрашений» статусом тимчасового захисту українців, тому питання оподаткування все ж таки може бути спірним.

– Тому звертайтесь за консультаціями до місцевих фахівців з оподаткування, а також українських центрів підтримки переселенців та держорганів, – говорить юристка. – Так ви зможете уточнити питання оподаткування саме щодо вашого випадку. У майбутньому цілком можлива ситуація, коли Державна податкова служба України розглядатиме ваш випадок разом з аналогічними в тій країні, де ви вірогідно можете бути податковим резидентом.

На сьогодні не існує єдиних баз, де до переліку ваших доходів і, власне, кількості податків мала б доступ і українська податкова, і податкова країни вашого проживання.

Тому перевірити, чи платите ви податки і в якому обсязі поза межами конкретної країни, можна лише за допомогою спеціального запиту від держорганів. Але в найближчому майбутньому ця ситуація зміниться, адже наша країна приєдналась до CRS – угоди про автоматичний обмін даними щодо фінансових рахунків.

В декотрих країнах, які прагнуть залучити більше працездатних переселенців для розвитку власної економіки, створюють спеціальні програми зменшення/повернення частини податків для українців (наприклад, Португалія), менше контролюють отримання доходів на рахунки PayPal, Revolut тощо.

В інших країнах (наприклад, Іспанія чи Німеччина) існує суворий контроль за джерелами доходів і спробами обійти законодавство.

Якщо ви плануєте сплачувати податки лише в тій країні, де працюєте та постійно живете, то варто зібрати докази і направити до Державної податкової служби України договір оренди житла в країні перебування, договір про працевлаштування чи влаштування дитини в дитсадок тощо.

Юристка Тетяна Некрасова радить під час консультації з фахівцями окремої країни уточнювати і такі нюанси:

• чи виникнуть складнощі через те, що ваш роботодавець не має постійного представництва в країні, де ви живете;
• як варто оформлюватись в місцеву компанію людині, яка має статус тимчасового захисту;
• які доходи оподатковуються;
• який дохід не оподатковується зовсім;
• перелік обов’язкових сплат державі;
• умови настання резидентства та умови відтермінування;
• коли саме треба платити податок за минулий рік (в кінці року, в наступному або в конкретному місяці);
• чи є пільги, які звільняють від сплати молодь (наприклад, в Польщі не оподатковується навчання, студентська практика чи дохід від роботи, якщо людина не досягла 26-річного віку або загальна сума отриманих грошей менш як 85 528 злотих).

Якщо ви плануєте залишатись за кордоном і після закінчення воєнних дій, то також з’ясуйте у місцевих консультантів за яких умов варто реєструвати індивідуального підприємця там, де проживаєте, і чи допоможе це в майбутньому в отриманні посвідки на постійне місце проживання.

Майте на увазі, якщо ви – ФОП з українською реєстрацією, то дохід від діяльності іноземного ФОПа також може бути оподаткований Україною. Виникає ситуація, коли ви маєте довести, що є податковим резидентом іншої країни.

Серед вимушених дослідників цієї теми (фізичні особи, компанії тощо) існує думка, що Україна боїться сильно «давити» на Європу, бо і так отримує від неї велику допомогу. Поки держава шукає прийнятні альтернативи, окремі особи, ФОПи та компанії самостійно займаються питаннями оподаткування.

Ті, хто вже мають ФОП з українською реєстрацією, і співпрацюють з українськими компаніями, чітко не впевнені, чи необхідно їм створювати ФОП в країні проживання. Компанії-працедавці роздумують над різними альтернативами, зокрема й:

• чи мають вони створювати представництво в країні, куди перемістилися працівники;
• чи обмежувати розповсюдження команди переліком країн, де вже є власні представництва;
• чи виплачувати співробітнику заробітну плату, включно з тими податками, які раніше утримувались з його доходу, і укладати з ним новий контракт, але вже як із представником іншої країни, який самостійно займається податками;
• чи пропонувати команді періодично змінювати країну проживання, щоб не підпадати під умови в 183 дні проживання;
• чи звернутись до послуг легальних «парасолькових» компаній (наприклад, umbrella companies в Великій Британії). Вони мають представництва в усіх країнах світу, винаймають ваших співробітників і виплачують їм заробітну плату. Ви оплачуєте діяльність «парасолькової» компанії, а вона бере на себе розв'язання юридичних питань щодо фінансів та оподаткування.

Але більшість українських компаній чекає появи хоч натяків на системне вирішення ситуації. Вони пропонують своїм працівникам не створювати ФОПи в країні проживання.

Наразі держава і бізнес шукають рішення, які допоможуть зменшити податковий тиск на українців та побудувати чіткі й прозорі процедури.

Так, представники бізнесу України направили відкритий лист до Кабінету Міністрів про збереження резидентності України та про недопущення оподаткування в країні перебування.

До того ж наша країна вже подала заявку на вступ до Організації економічного співробітництва та розвитку (англ. Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD), вже планується відкриття регіонального офісу OECD в Україні.

– Також на початку вересня була підписана угода про участь України в програмі ЄС Fiscalis для співробітництва в галузі оподаткування. Це означає, що найближчим часом буде налагоджена робота між податковими органами України та податковими адміністраціями країн-членів ЄС. Зокрема в частині обміну податковою інформацією, боротьби по ухиленню від сплати податків, використання сучасного програмного забезпечення та імплементації законодавства ЄС, – говорить Некрасова.

Можливо, рішення на державному рівні знайдеться до того моменту, коли українці мають подати декларації про майно та доходи, зокрема вказати і допомогу, отриману в інших країнах.

На сьогодні вже існує закон, де отримана в іншій країні соціальна допомога не оподатковується Україною, але прийдеться сплатити за діяльність українського ФОПа, якщо не будуть застосовані норми щодо уникнення подвійного оподаткування.

Навантаження на країни зростає через війну, економічну нестабільність та втрату населення чи навпаки різкий приріст жителів. Тому кожна держава зацікавлена, щоб саме вона отримувала надходження від податкових резидентів.

Кожен з українців, хто має дохід, має розуміти, чи може він «потягнути» зобов’язання тієї чи іншої країни протягом тривалого терміну, як він може допомогти власній країні, де йде війна і важлива кожна гривня.

З іншого боку податки – чимале навантаження, тому брати на себе відповідальність за сплати в обох країнах – задача не для кожного.

Наразі виникає все більше прецедентів щодо подвійного оподаткування і використання конвенційних угод, тому поки ми спостерігаємо за створенням чіткої і ясної системи взаємодій між державами.

Місцеві фахівці зацікавлені в отриманні виплат саме в країні проживання, тому в українців є побоювання, якщо вони звернуться за роз’ясненнями в місцеву податкову, на них звернуть увагу і прийдеться платити неочікувані податки.

З іншого боку, чи є в переселенців час, натхнення і можливості «бодатись» з місцевими службами і з’ясовувати нюанси щодо кожного свого випадку?