Як учаснику бойових дій отримати землю

Проте, відповідно до чинної редакції розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану все ще забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої передачі та розроблення такої документації. Але для учасників бойових дій можуть зробити виняток.

До порядку денного поточної дев’ятої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання, яка завершиться в липні цього року, внесений проєкт Закону «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо відновлення прав деяких категорій громадян на приватизацію земельних ділянок під час дії правового режиму воєнного стану на території України» № 8366-1.

Змінами до розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України пропонується відновити право на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність зокрема для громадян України, які відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнаються учасниками бойових дій та особами, прирівняними до них, та відповідно до статті 12 (пункт 14) Закону України мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва.

Отже, найближчими місяцями стане зрозумілим, чи зможуть скористатися своїм правом на отримання землі три визначені Законом пільгові категорії – учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та члени сімей загиблих – ще до перемоги над загарбниками, чи очікуватимуть до кінця війни, як решта громадян.

У будь-якому разі варто знати алгоритм, за яким доведеться отримувати земельну ділянку у власність.

Ділянки виділяються лише якщо особа раніше не скористалася правом на приватизацію землі відповідного цільового призначення. Існує і можливість отримати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності.

Статтею 121 Земельного кодексу України передбачені такі розміри цих ділянок:

• для ведення садівництва – не більше 0,12 га;
• для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;
• для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га;
• для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара.

Зазначені норми площ для безоплатної приватизації – це максимальна кількість землі, що може бути виділена по кожному цільовому призначенню, а в реальності ці цифри можуть бути трохи меншими.

Обрати вільну земельну ділянку за бажаним місцем розташування та з відповідним цільовим призначенням може допомогти онлайн-ресурс Публічна кадастрова карта. На ній потрібно вибрати з ділянок, позначених білим кольором.

Можна також звернутися за консультацією до спеціалістів земельного відділу в органах виконавчої ради населених пунктів або скористатися, як правило, платними консультаціями профільних землевпорядних фірм, які є в усіх містах і містечках.

Розташування земельної ділянки не залежить від місця реєстрації особи, яка має право на її виділення. Мешканцю столиці, де з вільною землею явно будуть проблеми, можна просити виділити земельну ділянку у будь-якому іншому місці.

Учасники бойових дій, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, мають звернутися з клопотанням про надання дозволу на розробку землевпорядної документації із зазначенням орієнтовного розміру та цільового призначення бажаної земельної ділянки до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, а саме:

• сільської, селищної, міської ради (щодо земель комунальної власності відповідних територіальних громад);
• обласних, районних рад, які передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб;
• районних державних адміністрацій, які на своїй території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб;
• обласних державних адміністрацій, які на своїй території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена;
• Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області (щодо земельних ділянок для ведення садівництва або особистого селянського господарства державної власності);
• насамкінець, Кабінету Міністрів України, який передає у власність або у користування ті земельні ділянки із земель державної власності, що не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До клопотання зі зазначенням цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовних розмірів (зразок клопотання нададуть в органі, до якого воно подається) додаються:

• графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, викопіювання з кадастрової карти);
• погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
• документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
• копія документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України);
• документ, що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок (посвідчення УБД);
• згода на збір та обробку персональних даних.

Якщо ж чиновники вимагатимуть додаткові матеріали та документи, то це буде порушенням частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.

За результатами розгляду (термін розгляду клопотання – один місяць; у разі відсутності реакції на клопотання можна звертатися до суду) надається дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивована відмова у його наданні.

Земельним кодексом України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, може відмовити у наданні такого дозволу лише через невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 3 статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Його за договірною ціною розробляє компанія, що є виконавцем робіт із землеустрою. Перелік таких компаній розміщений на сайті Держгеокадастру в рубриці «Напрями діяльності», розділ «Сертифікація». Термін розробки землевпорядної документації – не більше шести місяців.

Компанія-розробник має погодити проєкт у порядку, визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України, в таких органах:

• територіальному органі Держгеокадастру в районах (містах);
• структурному підрозділі райдержадміністрації у сфері містобудування та архітектури або виконавчому органі міської ради у сфері містобудування та архітектури (якщо ділянка в межах населеного пункту або на ній планується будівництво);
• інших органах виконавчої влади згідно зі статтею 186-1 Земельного кодексу України в залежності від місця розташування земельної ділянки (об’єкт природно-заповідного фонду, прибережна захисна смуга пам’ятка культурної спадщини, землі історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду).

Органи влади, що погоджують проєкт, зобов’язані протягом 10 робочих днів з дня одержання проєкту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом із повідомленням розробнику свої висновки про його погодження.

Після погодження проєкту землеустрою земельну ділянку слід зареєструвати в Державному земельному кадастрі. Державний кадастровий реєстратор має на це 14 днів. Йому слід надати такі документи:

• заяву про державну реєстрацію земельної ділянки;
• оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
• документацію із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Реєстратор у підсумку надає Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Погоджений проєкт землеустрою і витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку надаються державному органу. Це може бути міська, селищна, сільська рада, головне управління Держгеокадастру у відповідній області, районна, обласна державна адміністрація.

Щонайбільше через 14 днів чиновники мають видати Рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки у власність.

Рішення про затвердження проєкту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянки у власність чи у користування. Залишається лише оформити це право в органах юстиції, державного реєстратора чи нотаріуса, звернувшись до них із відповідною заявою, до якої додаються:

• документ, що посвідчує особу;
• засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;
• витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
• документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина перша статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

І через максимум п’ять днів, з одержанням інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нарешті має закінчитися бюрократична тяганина з отримання землі.

До речі, відповідно до статті 281 Податкового кодексу України учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни, в тому числі з-поміж учасників російсько-української війни, члени сімей загиблих звільняються від сплати земельного податку.