Чому Дубай такий багатий

Джерелом життя тоді були чотири ресурси: верблюди, оази, перли та торгівля з сусідніми країнами й Індією. Але в XVI столітті сюди прийшли португальці, а потім і англійці, які витіснили аборигенів з торгівлі.

Місцевим морякам такий переділ ринку не сподобався і вони захопилися піратством, нападаючи не тільки на конкурентів, а й один на одного.

Покласти край морському розбою вдалося англійцям. Вони скористалися з розгрому саудитів командувачем єгипетською армією Ібрагім-пашею у 1818 році. Шейхи Піратського берега залишилися без підтримки саудитів, і вже в 1819 році англійці розгромили їхній об’єднаний флот поблизу Рас-ель-Хайма.

Загалом історія сучасного Дубая починається з 1833 року. Саме тоді Мактум ібн Бутті привів своїх людей, а саме 800 представників роду аль-бу-Фалаш з племені Бані Яс, на півострів Шиндага і заснував місто у гирлі морського рукава Хор-Дубай, оголосивши про його незалежність від Абу-Дабі. Дубай тоді став рибальським селищем.

Сьогодні ж це «рибальське селище» – найбільше за площею і кількістю населення місто Об’єднаних Арабських Еміратів, в якому живе понад 3 млн людей, тобто більша частина (75%) 4-мільйонного емірату.

У 1835 році був укладений вигідних для всіх племен узбережжя Перший договір про мир, відповідно до якого бойові зіткнення між племенами зупинялися на час збору перлів і губок. У 1853-му договір став вічним і потроху обростав новими положеннями. Велика Британія ж брала на себе роль арбітра.

Незабаром племена Піратського берега стали британським протекторатом, доля і влада шейхів залежали від англійської підтримки – зброї, грошей, армії, флоту та ринків для збуту.

На початку 1920-х тут розгорнулася боротьба за незалежність. Особливого розмаху вона досягла в Шарджі та Рас-ель-Хаймі. І водночас в історії Еміратів і всього Близького сходу сталася переломна подія – у Перській затоці відкрили багаті запаси нафти.

Контроль за правом шейхів надавати концесії на розвідку та видобуток нафти залишався за англійцями. Але шейхів не дуже цікавило нафтовидобування, основний дохід приносили рибний промисел і торгівля перлами.

Однак у 50-х роках минулого століття на ринку з’явилися штучні перли з Японії, і доходи Дубаю різко скоротилися.

Економічна криза тривала недовго, адже 1966-го тут знайшли нафту.

Дубай у 1950-х. Джерело фото: vintag.es

Доступна також відеоверсія цього матеріалу 👇

Після відкриття нафтових родовищ у регіон потекли іноземні інвестиції, а доходи від торгівлі нафтою дозволили суттєво підвищити рівень життя місцевого населення. Також це призвело до масивного припливу іноземних робітників, здебільшого з Індії та Пакистану.

Своєму неймовірному розквіту Дубай завдячує шаху Рашиду бін Саїду Аль Мактуму, який перетворив місто, що складалося з розрізнених поселень на сучасний порт і центр комерції. За часів його правління була започаткована безмитна торгівля, що тільки зміцнило статус дубайського порту, як головного на Близькому Сході.

2 грудня 1971 року шість еміратів оголосили про створення федерації під назвою Об’єднані Арабські Емірати. Сьомий емірат, Рас-ель-Хайма, приєднався до неї у 1972 році.

Здобуття незалежності збіглося з різким стрибком цін на нафту та нафтопродукти через жорстку енергетичну політику Саудівської Аравії. Завдяки нафтовим доходам і вмілому інвестуванню в розвиток промисловості, сільського господарства, утворенню вільних економічних зон ОАЕ в найкоротші терміни змогли досягти економічного добробуту. Значного розвитку набула сфера туризму.

З семи еміратів Дубай має тільки 5% усіх запасів нафти ОАЕ. Розуміючи, що нафтові запаси емірату вкрай обмежені, економічні радники шейха склали план розвитку інвестиційної привабливості Дубая.

Сьогодні ж економіка Дубая залежить від видобутку нафти лише на 1-2%. Безмитна торгівля, вільні економічні зони, відсутність податку на доходи, 100-відсоткове право власності для іноземців і налагоджений бюрократичний апарат робить Дубай привабливим міжнародним фінансовим центром, який притягує до себе інвесторів зі всього світу.

У 1979-му в Дубаї відкрили перший у місті хмарочос – Dubai World Trade Center. 38-поверхова будівля залишається культовою спорудою Дубаю, хоча хмарочосів тут вдосталь. Саме в Дубаї височіє найвищий хмарочос у світі – Бурдж Халіфа, висота якого сягає 828 метрів і налічує 163 поверхи.

До слова, серед обслуговчого персоналу немає представників місцевого населення. Корінні дубайці мають дуже високий рівень життя, майже всі вони є власниками бізнесів чи керівниками найвищих ланок.

Кожен місцевий чоловік, одружуючись з місцевою жінкою, отримує від держави суму, еквівалентну 20 тис. дол. і невеликий будинок на кілька спалень. У такий спосіб держава мотивує місцеве населення укладати шлюб зі співвітчизниками. Чоловіки мають право на чотири дружини, але для кожної з них чоловік має забезпечити окремий будинок і гідне життя. У сім’ях заведено мати багато дітей.

Корінному новонародженому держава нараховує фіксовану суму від торгівлі нафтою. До 18-річчя на рахунках дітей-громадян у середньому накопичується близько 100 тис. дол. Іноземцям не дають громадянство за правом народження. А умова для нарахування дитячого капіталу – громадянство.

У 1985 році заснували Emirates – провідну авіакомпанію Дубаю. Вона перевозить понад 50 млн пасажирів на рік, а її екіпаж складається з представників більш ніж 150 країн.

Аеропорт Дубай у 1965 році. Джерело фото: vintag.es

Аеропорт Дубай, наші дні. Часом літаки кружляють навколо нього по кілька годин, щоб дочекатися на вільну посадкову смугу. Фото: AFP

Війна в Перській затоці 1990 року вплинула на економіку міста. Дубайські банки через ускладнення політичних умов у регіоні зазнали масового вилучення фондів.

Водночас протягом 90-х років минулого століття іноземні торгові організації спочатку з Кувейту, а пізніше і з Бахрейну переміщали свої офіси в Дубай.

Також емірат надавав можливість заправлятися пальним американо-британським військам у вільній зоні Джебель-Алі під час війни у Перській затоці, а також під час вторгнення до Іраку 2003 року.

2003 року в Дубаї відбулася щорічна зустріч представників Світового банку та Міжнародного валютного фонду. Результатом зустрічі стало визнання Дубаю міжнародним фінансовим центром.

Нещодавно Дубай запустив 10-річну економічну програму вартістю 8,7 трлн дол., що має подвоїти розмір економіки міста та вивести його в трійку найрозвинутіших у світі. Це дозволить позиціювати Дубай як провідний світовий центр фінансових послуг і талантів поряд з Нью-Йорком, Лондоном й іншими ключовими містами.

Шейх Мохаммед ібн Рашид аль-Мактум – людина далекоглядна. Він не став чекати на останню краплю нафти, а почав вкладати нафтодолари в розвиток туризму. Саме він зробив Дубай туристичною Меккою.

Згідно з даними, опублікованими Департаментом економіки та туризму Дубая, у 2022 році місто прийняло 14,36 млн гостей, які залишилися в еміраті на ніч, що на 97% більше у порівнянні з 7,28 мільйонами туристів, які прибули у 2021 році. Витрати туристів склали 35 млрд дол.

Загалом ОАЕ посідають четверте місце у світі за доходами міжнародного туризму. Державна стратегія Dubai Tourism Strategy спрямована на те, щоб загальний внесок сектора подорожей і туризму у ВВП країни був оцінений у 72 млрд дол. уже в 2027 році, що становитиме 12,4% від загального валового внутрішнього продукту країни.

Ще не так давно вживання алкоголю в ОАЕ було кримінальним злочином (чого ще очікувати від мусульманської країни, адже вживати алкоголь забороняє Коран. – ред.), але у 2020 році тодішній президент Халіфа бін Заїд Аль Нахайян затвердив відповідні правки, декриміналізувавши статтю.

Випивати в приватному порядку або в спеціально відведених для цього громадських місцях можуть як місцеві, так і туристи.

А в січні цього року Дубай скасував податок на продаж алкоголю і зробив безкоштовними ліцензії на торгівлю спиртними напоями. Усе для стимулювання розвитку бізнесу та туризму в ОАЕ, де 80% населення – іноземці.

До свого 100-річного ювілею у 2071 році ОАЕ мають намір стати провідною країною світу. Для цього держава інвестуватиме у чотири основні галузі:

• освіту;
• економіку;
• державне управління;
• суспільне життя.

План доволі амбітний, проте Дубай працює над його виконанням. Шейх Мохаммед ібн Рашид аль Мактум, віцепрезидент ОАЕ та правитель Дубая, назвав проєкт насінням, посадженим для того, щоб принести чудові плоди майбутнім поколінням.

Окрім того, Дубай має намір стати провідним глобальним фінтех-хабом. Один із напрямків – криптовалюта.

Наразі Управління регулювання віртуальних активів Дубая (VARA) обговорює нову стратегію. Американські та європейські компанії навсправжки розглядають можливість змінити місце реєстрації свого бізнесу на Дубай через тиск на криптокомпанії з боку SEC у США та поступового впровадження MiCA у ЄС.

Очікується, що цьогоріч в Дубаї почнуть працювати в режимі ліцензування кількасот бірж віртуальних активів і постачальників послуг.

Між іншим, у 2022 році криптовалютний бізнес в Арабських Еміратах зріс на 500% і склав 25 млрд дол.

Нині близько 11,4% жителів ОАЕ володіють криптоактивами або інвестували в них. Емірати посідають десяте місце у світі за проникненням криптовалюти та третє місце – за її прийняттям.

Багатство Дубаю як і ОАЕ в цілому напряму пов’язане з його керівництвом і ставленням до власного народу. Купаючись у золоті, шейхи не забувають про співгромадян і майбутні покоління, тому вкладають нафтодолари в розвиток країни, втілюючи амбітні проєкти як, наприклад, Бурдж Халіфа чи штучний архіпелаг Острови Пальм.

Хоч й країна доволі релігійна, шейхи не цураються прогресу й активно використовують передові технології на благо країни.

Їм вдається зберегти свої унікальні культурні традиції, які здебільшого й визначають світосприйняття та ставлення до грошей і роботи.

Дивлячись на сьогоднішні розкоші Дубаю, складно уявити, що ще якихось 190 років тому тут були самі піски й купка халабуд, які йменувалися рибальським селищем.

Лише нечисленні архівні фотографії нагадують про ті часи. Водночас вони зафіксували для нас наочний приклад прогресу й розвитку. Воістину людині під силу все, аби були цілі, грамотне управління і… трошечки нафти.