2008 року Сергій, шеф-кухар одного зі столичних ресторанів, взяв доларовий кредит на двокімнатну квартиру в Києві. Шість років він справно погашав його. Зарплата дозволяла. Але її платили в гривнях, і після девальвації 2014 року кредит став для Сергія непосильним. Три останні роки між ним і банком тривали мляві переговори про кредитні канікули і реструктуризацію боргу, які ні до чого не призвели. Однак питання стягнення заставної квартири співробітниками банку жодного разу не порушувалося.
Цієї весни ситуація Сергія змінилася. Він змінив роботу на більш високооплачувану, став відкладати гроші, сподіваючись домовитися з банком про подальші виплати боргу, тільки без пені та штрафів. Перед цим він хотів з'їздити з дружиною і двома дітьми до Іспанії. Але в аеропорту всіх їх чекала неприємність: при проходженні паспортного контролю прикордонники заявили Сергію, що він не може перетнути кордон. На питання, в чому причина, лише відповідали: «Ви в базі, і ми вас не випустимо». Потім «порадував» туроператор, заявивши, що не зможе виплатити за путівки жодної компенсації, оскільки в ситуації, що склалася, його провини немає. Як результат – зіпсована відпустка і викинуті на вітер майже $2000.
Сергій звернувся до мене, і ми стали розбиратися в ситуації. Виявилося, що він не звернув уваги на два важливі фактори, які й призвели до того, що трапилося.
Перший. Сергій наївно думав, що якщо він не ховається і перебуває в постійній комунікації з банком, той не стане застосовувати до нього жодних репресій. Забирати квартиру банк і правда поки що не збирався, але позов до суду про стягнення суми боргу все ж таки подав.
Другий. У своїй київській квартирі Сергій поки що не прописаний. Місцем реєстрації в паспорті вказано місто Ніжин (Чернігівська область), житло в якому він здає в оренду. А, згідно зі ст. 109 ЦПК України, позови до відповідача подаються за місцем його реєстрації. Тому суд висилав всі папери на адресу в Ніжині. Сам Сергій там буває рідко, а квартиранти поштову скриньку взагалі не перевіряють. В результаті проти нього подали позов, про який він нічого не знав.
Далі діло було так. Суд, який відбувся без Сергія, виніс рішення на користь банку. Про це йому також відправили повідомлення поштою. Оскільки Сергій ніяк на нього не відреагував, рішення набуло чинності через 10 днів після того, як невручений лист повернувся назад. Зауважу, що це рішення ніяк не обмежувало свободу переміщення мого клієнта. Але воно дало право банку отримати виконавчі листи та звернутися з ними до Державної Виконавчої Служби (ДВС), що той і зробив. І, знову-таки, за місцем реєстрації боржника. Тому жодних паперів про відкриття справи в ДВС Сергій також не бачив. Саме відкриття виконавчого провадження все ще не накладало на нього ніяких обмежень. Воно дало привід державному виконавцю, ґрунтуючись на заяві кредитора, звернутися до суду з клопотанням про накладення цієї самої заборони на виїзд із країни, у зв'язку з ухиленням боржника від повернення боргу. Це право передбачено п. 19, ст. 18 Закону України «Про Виконавче Провадження». Другий суд зі зрозумілих причин також пройшов без Сергія. Клопотання було задоволене. Після того, як рішення набуло сили, банк повідомив про це в Головний центр обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України. З цього моменту Сергій потрапив в стоп-аркуш прикордонників і став невиїзним.
Отже, у разі непогашеного кредиту схема потрапляння в стоп-аркуш наступна:
- Банк подає на боржника в суд і виграє справу, судове рішення набуває чинності.
- Банк звертається до ДВС, яка відкриває виконавче провадження.
- Державний виконавець звертається до суду з клопотанням про заборону виїзду боржника з країни і виграє справу, судове рішення набуває чинності.
- Банк з рішенням суду звертається в Головний центр обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України, який накладає заборону на виїзд.
Шляхів виходу із ситуації є два.
Повернути борг. Це дозволить закрити виконавче провадження, отримати про це відповідну постанову і подати її в Головний центр обробки спеціальної інформації. Протягом 30 днів після цього людину усунуть з «чорного» списку і нададуть свободу пересування.
Подати апеляцію. Якщо перший варіант не підходить, то можна спробувати оскаржити те судове рішення, яке накладає заборону. Робити це потрібно в Апеляційному суді, і тут я б рекомендував звернутися до юриста, який аргументує свою позицію. Адже просто так ніхто скасовувати рішення не стане. Але якщо ви все ж таки вирішите робити це самостійно, дам одну підказку. Державний виконавець може подати клопотання про заборону на виїзд тільки в разі ухилення боржника від виплати боргу. І тут є нюанс: а як довести факт ухилення? Сама несплата цього не доводить. Боржник може щиро хотіти розрахуватися, але у нього банально немає грошей. Аргументуючи таку позицію, можна спиратися на п. 2, ст. 10 ЦПК України, ст. 60 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 313 ЦК України, а також Судову практику ВСУ від 01.02.2013 року.
Якщо в апеляції відмовлять, заборона «зависне» доти, доки борг не буде погашено. Третього не дано.
Показувати довідки з банку, наприклад, про реструктуризацію боргу (якщо ви раптом домовилися про це), рішення апеляційного суду про скасування будь-яких обмежень або будь-які інші документи прикордонникам безглуздо. Поки ви у списку – вас не випустять. Накласти і зняти це обмеження може тільки Головний центр обробки і ніхто інший. Тому з усіма паперами потрібно йти саме туди.
Варто зазначити, що заборона на виїзд як каральний захід щодо боржників застосовується рідко. Приблизно в 80% випадків судді відмовляються це робити саме тому, що факт умисного ухилення від зобов'язань довести непросто. Але ризик стати невиїзним все ж таки є.
Тому, перш ніж планувати закордонні поїздки, всім банківським боржникам є сенс перевірити свою наявність/відсутність в стоп-аркуші. Зробити це просто: потрібно написати письмовий запит до Головного центру обробки спеціальної інформації та дочекатися відповіді. Її повинні надіслати протягом двох тижнів на зазначену вами адресу.
Якщо у вас борг перед банком, то, щоб не потрапити в таку ситуацію, я рекомендую:
- Хоча б раз на місяць перевіряйте пошту за адресою своєї реєстрації.
- Навідуйтеся до канцелярії районного суду. Якщо ви будете знати про позов заздалегідь, отримаєте можливість захистити свою позицію в суді першої інстанції.
- Якщо позов подано – зверніться до юриста.
- Перед плануванням закордонних поїздок перевіряйте, чи немає вас у прикордонному стоп-листі.
До речі, потрапити до нього можуть не тільки банківські боржники, але і неплатники аліментів, кредитів онлайн, штрафів ПДР і комунальних послуг. Тому борги, звичайно ж, краще віддавати вчасно.
Дмитро Головко, адвокат, президент юридичної компанії «Дмитро Головко та партнери»
