На які цілі забороняється видача кредитів

Заборони на видачу кредитів на незаконні цілі закріплені у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (№ 361‑IX):

1. Закон забороняє фінансування злочинів, тероризму, торгівлі зброєю — тож кредит не може бути виданий, якщо є підозра, що кошти підуть на такі цілі.
2. Фінансові установи (банки, МФО, ломбарди та інші) є суб’єктами первинного фінансового моніторингу. Вони зобов’язані перевіряти клієнтів і їхні операції, щоб виявити підозрілі запити.
3. У разі виявлення ризику установі загрожують санкції, відмови або припинення співпраці.

Отже, навіть якщо ви формально заповнили заявку, банк може законно відмовити, якщо мета кредиту виглядає ризиковою або нелегальною.

Наприклад, якщо підприємець звертається по кредит на закупівлю обладнання, але не може пояснити, як саме використовуватиме його у бізнесі, або надати документи щодо майбутньої діяльності, банк може запросити додаткові підтвердження чи відмовити у фінансуванні до з’ясування обставин.

Банки та інші фінансові установи здійснюють верифікацію клієнта та оцінку ризиків перед видачею кредиту.

Процедура включає:

1. Ідентифікацію клієнта, перевірку документів, даних про джерело коштів та мету.
2. Звітність до органів фінансового моніторингу у випадках підозрілих операцій.
3. Зупинку або відмову у кредитуванні, якщо є підстави підозрювати відмивання грошей, фінансування тероризму або інші заборонені цілі.

Так, існують випадки, коли ціль кредиту формально не заборонена, але виглядає як «ризикована», наприклад:

1. Покупка великих об’ємів товарів, які можуть бути перепродані в країни з санкціями.
2. Перерахування коштів на рахунки з непрозорою юрисдикцією або без чіткого бенефіціара.
3. Перекази значних сум без відповідних підтверджень доходів або мети.

У таких випадках банк може відмовити, або висунути додаткові умови: детальний бізнес‑план, підтвердження доходів, контроль кінцевих бенефіціарів. Це не заборонено прямо, але через правила фінмоніторингу та внутрішню політику ризиків — такі позики рідко проходять.

Наприклад, компанія звертається по кредит на закупівлю великої партії електроніки для подальшого експорту. Формально така діяльність законна, але якщо банк не може перевірити кінцевого покупця або економічний зміст операції, заявку можуть додатково перевіряти або тимчасово призупинити її розгляд.

Список цілей, на які однозначно не видають кредити згідно з українським законодавством:

1. Фінансування незаконної діяльності: відмивання коштів, незаконна торгівля, хабарі, корупція.
2. Фінансування тероризму чи екстремістських організацій.
3. Здійснення операцій, пов’язаних із зброєю масового знищення або її поширення.
4. Передача коштів особам або організаціям, які під санкціями або у чорних списках.
5. Транзакції, що не відповідають легітимному цільовому призначенню кредиту, особливо якщо йдеться про переказ коштів третім особам без явної мети.

Водночас Закон № 361-IX не містить окремого переліку «заборонених цілей кредитування». На практиці йдеться про випадки, коли кредитор бачить ризик використання грошей для незаконної діяльності або не може підтвердити законність та економічний зміст операції.

Фінансовий моніторинг в Україні помітно посилюється. Суб’єкти первинного фінансового моніторингу (банки, МФО, ломбарди, нотаріуси тощо) отримали додаткові обов’язки з ідентифікації клієнтів, джерел коштів та цілей.

Це означає, що:

• шанс отримати кредит на «сумнівну» ціль значно зменшується;
• процедури перевірки можуть ускладнитися — можлива затримка або відмова;
• для бізнес‑позик або великих сум кредитодавець вимагатиме документи, що підтверджують мету і джерела коштів.

Це правильна практика, адже вона підвищує безпеку системи, зменшує ризики шахрайства та тіньових фінансів. Але така жорсткість означає, що позичальникам потрібно готуватись до більш суворих вимог: прозорі цілі, документи, підтвердження доходів, — якщо вони хочуть отримати кредит.

1. Чітко формулювати мету кредиту — не «для бізнесу», а, наприклад, «комплект обладнання для Х», «ремонт квартири», «автомобіль», «підприємницькі закупівлі з прозорим контрагентом».
2. Зберігати документи, що підтверджують мету — контракти, рахунки‑фактури, кошториси, бізнес‑плани.
3. Не переказувати кошти третім особам без належного документального підґрунтя.
4. Очікувати, що банк може попросити додаткові документи або пояснення.

У випадку відмови — перевірити, чи пояснено причину, чи це просто ризик для банку, чи підозра на незаконність.
Якщо ви вважаєте, що ваші права були порушені, варто зберегти всі документи та листування з кредитором, після чого звернутися зі скаргою до НБУ або захищати свої права в судовому порядку.

Видача кредитів — це зобов’язання перед державою, суспільством та банком. Якщо мета кредитування суперечить закону або створює ризики, кредитор має право відмовити. Якщо ви плануєте взяти кредит, формулюйте мету чітко, підготуйте документи і будьте готові до перевірок. Тільки так можна отримати сумлінну позику без проблем із законом.