Кредит із забезпеченням: що це таке, як працює та які ризики має

Огляд від Finance.ua
Що таке кредит із забезпеченням, чим він відрізняється від беззаставного, які переваги дає позичальнику та які ризики варто врахувати. Розглянемо види забезпечення, умови кредитування й наслідки невиконання зобов’язань.
Зміст

Що означає забезпечення кредиту

Забезпечення кредиту — це додатковий правовий механізм, який захищає інтереси кредитора у разі порушення позичальником своїх зобов’язань.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням і завдатком⁠. Договором або законом можуть бути передбачені й інші способи забезпечення.

Отже, забезпечення — ширше поняття, ніж лише застава або поручитель. Проте саме заставу, іпотеку та поруку найчастіше використовують у банківському кредитуванні фізичних осіб.

Забезпечення не замінює основного кредитного зобов’язання. Позичальник, як і раніше, повинен сплачувати тіло кредиту, проценти та інші передбачені договором платежі. Застава або порука починають відігравати важливу роль, якщо позичальник порушує умови договору.

Чим кредит із забезпеченням відрізняється від беззаставного

Беззаставний кредит оформлюється без передавання майна в заставу та без обов’язкового залучення поручителя. Рішення про його надання банк приймає переважно на підставі доходів, кредитної історії та оцінки платоспроможності клієнта.

Кредит із забезпеченням додатково передбачає, наприклад:

  • заставу автомобіля;
  • іпотеку квартири або будинку;
  • заставу обладнання чи товарів;
  • заставу майнових прав;
  • поруку іншої фізичної або юридичної особи;
  • гарантію у випадках, коли цей інструмент застосовується.

Тож його часто використовують для фінансування великих покупок, придбання житла, автомобіля, обладнання або розвитку бізнесу.

Основні способи забезпечення кредиту

Застава

Якщо позичальник не повертає кредит, банк може використати заставлене майно для погашення боргу. Таке визначення містить стаття 572 Цивільного кодексу України⁠.

Важливо: передавання майна в заставу зазвичай не означає, що банк одразу стає його власником. Власником залишається заставодавець, але його право розпоряджатися майном може бути обмежене договором і законом.

Предметом застави можуть бути:

  • автомобілі та інший транспорт;
  • обладнання;
  • товари в обороті;
  • цінні папери;
  • майнові права;
  • майбутній урожай;
  • інше рухоме чи нерухоме майно, яке може бути відчужене та на яке може бути звернене стягнення.

Також, у заставу можна передати не лише майно, яке вже належить людині, а й те, яке вона отримає в майбутньому. Наприклад, майбутній урожай, якщо це зазначено в договорі.

Якщо предметом забезпечення є рухоме майно, відповідне обтяження може реєструватися в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Правовий режим таких обтяжень установлює Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень«⁠.

Іпотека

Іпотека — це застава нерухомого майна, за якої майно залишається у володінні та користуванні іпотекодавця. Наприклад, людина може жити у квартирі, переданій в іпотеку банку, але її можливість продати, подарувати або повторно обтяжити це житло буде обмежена.

Правила оформлення іпотеки, користування нерухомістю та звернення на неї стягнення встановлює Закон України «Про іпотеку«⁠.

Предметом іпотеки можуть бути не лише готові квартири, будинки чи комерційні приміщення. Закон також допускає іпотеку об’єкта незавершеного будівництва, майнових прав на нього та нерухомості, яка стане власністю іпотекодавця після укладення договору.

Порука

За договором поруки поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання позичальником. Це передбачає стаття 553 Цивільного кодексу України⁠.

Поручителем може бути фізична або юридична особа. На практиці банк перевіряє її доходи, наявні борги та кредитну історію, але конкретні вимоги залежать від внутрішньої політики кредитора.

Якщо інше не передбачено договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники⁠. Це означає, що банк може вимагати погашення боргу:

  • одночасно від позичальника і поручителя;
  • лише від позичальника;
  • лише від поручителя;
  • частково або повністю від будь-кого з них.

Порука не є формальним підтвердженням «довіри» до позичальника. Підписуючи договір, поручитель бере на себе реальний фінансовий ризик, який може охоплювати тіло кредиту, проценти, неустойку та інші платежі в межах договору.

Гарантія

Гарантія також належить до способів забезпечення виконання зобов’язань, але за своєю природою відрізняється від поруки.

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України, банк, інша фінансова установа або страхова організація може гарантувати перед кредитором виконання боржником свого обов’язку⁠.

Цей інструмент частіше використовується у відносинах між компаніями, під час виконання договорів, участі в закупівлях і фінансування бізнесу. У звичайних споживчих кредитах фізичних осіб банківська гарантія застосовується рідше, ніж застава чи порука.

Як банк оцінює заставне майно

Наявність майна сама по собі не означає, що банк прийме його як забезпечення за кредитом. Кредитор оцінює не лише орієнтовну ринкову вартість, а й можливість законно та відносно швидко реалізувати актив у разі порушення договору. Зазвичай аналізуються:

  • ринкова вартість;
  • ліквідність;
  • технічний стан;
  • строк експлуатації та рівень зношення;
  • місцезнаходження;
  • документи про право власності;
  • наявність співвласників;
  • арешти, заборони та інші обтяження;
  • можливість відчуження майна;
  • попит на аналогічні об’єкти.

Наприклад, юридично чиста квартира в місті з активним ринком нерухомості зазвичай є ліквіднішим забезпеченням, ніж частка у спірному об’єкті або майно з неоформленими документами.

Оцінна вартість застави також не обов’язково дорівнює сумі кредиту. Банк може застосувати понижувальний коефіцієнт і надати позику лише на частину вартості майна, щоб врахувати можливе зниження ціни та витрати на реалізацію.

Хто може передати майно в заставу

Заставодавцем не обов’язково має бути сам позичальник. Майно може надати:

  • позичальник;
  • його чоловік або дружина;
  • родич;
  • власник бізнесу;
  • інша фізична чи юридична особа, яка погодилася забезпечити чужий борг.

Проте заставодавець повинен мати право розпоряджатися майном. Якщо актив перебуває у спільній власності, для його передавання в заставу може знадобитися згода інших співвласників.

Особливо важливо перевіряти згоду другого з подружжя, коли йдеться про спільне майно. Відповідно до частини третьої статті 65 Сімейного кодексу України, для укладення одним із подружжя договорів щодо цінного майна згода другого має бути письмовою, а для правочинів, що потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації, — нотаріально засвідченою⁠.

Що відбувається з майном після оформлення застави

У більшості випадків позичальник або майновий поручитель продовжує володіти та користуватися заставленим майном. Наприклад:

  • власник продовжує проживати в іпотечній квартирі;
  • позичальник користується автомобілем, придбаним у кредит;
  • підприємство експлуатує заставлене обладнання;
  • товари в обороті можуть продаватися та замінюватися відповідно до умов договору.

Водночас власник не завжди може вільно продати, подарувати, повторно заставити або істотно змінити майно без погодження з кредитором. Конкретні обмеження визначаються законом і договором застави чи іпотеки.

Коли банк може звернути стягнення на заставу

Сам факт прострочення не означає, що банк автоматично й одразу стає власником заставленого майна. Відповідно до статті 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом⁠.

Порядок залежить від:

  • виду майна;
  • змісту договору;
  • розміру та тривалості прострочення;
  • наявності судового рішення;
  • передбачених договором способів позасудового врегулювання.

Для іпотеки Закон України «Про іпотеку» передбачає, зокрема:

  • звернення стягнення за рішенням суду;
  • виконавчий напис нотаріуса у передбачених законом випадках;
  • позасудове врегулювання на підставі відповідного застереження або окремого договору.

Отже, банк не може просто забрати квартиру чи автомобіль без дотримання встановленої процедури. Проте за наявності прострочення та належних правових підстав ризик втрати майна є реальним.

Чи припиняється борг після продажу застави

Не завжди. Якщо коштів від реалізації майна достатньо для погашення основного боргу, процентів, передбачених договором санкцій, витрат, пов’язаних зі стягненням і продажем, — зобов’язання може бути виконане повністю.

Якщо отриманої суми недостатньо, кредитор загалом може вимагати погашення непокритого залишку коштом іншого майна боржника, якщо інше не встановлено законом або договором. Тому помилково вважати, що передавання застави завжди повністю закриває кредит незалежно від її вартості.

Якщо ж після задоволення вимог кредитора та покриття витрат залишається частина коштів, вона має бути повернена заставодавцю в порядку, передбаченому законом.

Переваги кредиту із забезпеченням

Можливість отримати більшу суму

Ліквідна застава зменшує потенційні втрати кредитора, тому забезпечені програми часто передбачають більші кредитні ліміти, ніж беззаставні споживчі позики. Проте конкретна сума залежить не лише від вартості майна, а й від доходу позичальника, його боргового навантаження та правил банку.

Потенційно нижча процентна ставка

Кредит під заставу може мати нижчу ставку, ніж аналогічна незабезпечена позика. Однак це не універсальне правило і не гарантія економії. Наприклад, перевагу нижчої ставки можуть зменшити витрати на:

  • оцінку майна;
  • нотаріальне оформлення;
  • страхування;
  • реєстрацію обтяження;
  • банківські комісії.

Тому порівнювати потрібно загальну вартість кредиту, а не лише рекламну процентну ставку.

Триваліший строк

Забезпечені кредити, особливо іпотечні, можуть видаватися на триваліший строк. Це дозволяє зменшити щомісячний платіж, але водночас може збільшити загальну суму відсотків за весь період користування коштами.

Можливість профінансувати велику покупку

Заставне кредитування дає змогу залучити кошти на:

  • придбання житла;
  • купівлю автомобіля;
  • ремонт або реконструкцію;
  • розвиток бізнесу;
  • придбання обладнання;
  • поповнення оборотного капіталу.

Недоліки та ризики

Ризик втрати заставленого майна

Це головний недолік забезпеченого кредиту. Якщо позичальник тривалий час не виконує договір, на майно може бути звернене стягнення. Особливо високим є ризик, коли в іпотеку передається єдине житло або майно, необхідне для отримання доходу.

Додаткові витрати

Оформлення кредиту може потребувати оплати:

  • оцінки майна;
  • послуг нотаріуса;
  • страхового поліса;
  • реєстраційних дій;
  • перевірки документів;
  • інших супутніх послуг.

Такі витрати потрібно враховувати під час оцінки реальної вартості кредиту.

Триваліше оформлення

Банк повинен перевірити право власності, обтяження, технічні характеристики та вартість майна. Через це оформлення зазвичай складніше, ніж отримання невеликої беззаставної позики. Універсального строку від одного тижня до місяця немає: процедура може тривати довше або коротше залежно від виду майна, повноти документів і правил кредитора.

Обмеження щодо розпорядження майном

Поки застава діє, власник може бути обмежений у праві:

  • продати майно;
  • подарувати його;
  • передати в повторну заставу;
  • провести перебудову;
  • змінити призначення;
  • зняти заставний автомобіль із реєстрації.

Застава не гарантує схвалення

Навіть цінне майно не компенсує повну відсутність доходу або серйозні порушення кредитної дисципліни. Наявність ліквідної застави може позитивно вплинути на оцінку кредитного ризику, але банк усе одно має право відмовити у видаванні кредиту.

Яке майно не можна передати в заставу

Загальне правило містить стаття 576 Цивільного кодексу України: предметом застави може бути будь-яке майно, яке може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення⁠.

Отже, зазвичай не можуть бути предметом застави:

  • об’єкти, вилучені з цивільного обороту;
  • майно, яке за законом не може бути відчужене;
  • вимоги, нерозривно пов’язані з особою кредитора, зокрема вимоги про аліменти або відшкодування шкоди життю та здоров’ю;
  • майно, на яке за законом не може бути звернене стягнення;
  • окремі об’єкти державної чи комунальної власності, щодо яких діють спеціальні законодавчі обмеження.

Можливість застави гуртожитку, соціального житла, культурної цінності чи недобудованої нерухомості потрібно оцінювати окремо з урахуванням правового статусу конкретного об’єкта. Самої назви майна недостатньо для висновку про заборону.

Висновки

Для позичальника таке кредитування з забезпеченням може відкрити доступ до більшої суми, довшого строку та потенційно нижчої ставки. Однак ці переваги не гарантовані та мають оцінюватися разом із комісіями, страхуванням, витратами на оформлення й ризиком втрати майна.

Перед укладенням договору важливо перевірити не лише умови кредиту, а й правила користування заставою, порядок звернення стягнення, відповідальність поручителя та можливість виникнення непогашеного залишку боргу після продажу майна.