Їх на початку минулого століття своїм покупцям видавали американські торговці. Продавці робили відбиток жетона в книгах обліку навпроти імені покупця, щоб стежити за його покупками.
Торгівля в кредит або розстрочку була в той час дуже популярна. В кінці місяця продавець підраховував всі позначки, а клієнт розраховувався за всі покупки.
Їх деякі компанії почали видавати своїм постійним клієнтам. Цього ж року компанія Western Union випустила першу клієнтську картку, на якій було фіксовано одноразову суму кредиту.
Початок кредитним карткам в сучасному розумінні поклав фахівець зі споживчого кредитування Національного банку Flatbush в Брукліні Джон С. Біггінс, який організував в 1946 році систему Charge-it. Її суть полягала в тому, що покупці оплачували товари розписками, магазин віддавав їх в банк і той вже оплачував товари з рахунків покупців.
Її випустила компанія Diners Club. Спершу було видано 200 кредитних карток, в основному друзям засновника компанії Diners Club. Ці картки приймали в 14 ресторанах Нью-Йорка.
Саме тому їх видавали тільки дуже заможним людям, яких банк знав і яким беззастережно довіряв. Сама наявність у людини кредитної картки в той час свідчила про високий статус особи та її фінансове становище.
Ними можна було розплатитися вже в 285 ресторанах.
Їх приймали в магазинах «Берізка», що торгували імпортними товарами за валюту.
У 1958 році він поширив перші 60 000 банківських кредитних карток BankAmericard серед жителів міста Фресно в Каліфорнії. За цими картками було встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 доларів. Уже через рік таких карток було понад 2 мільйони, їх приймали до оплати близько 20 000 фірм і підприємців.
Вони з'явилися в США. До цього картки приймали, прокочуючи їх через апарат, який робив на них спеціальний відбиток – сліп.
Їх почали використовувати у Франції для оплати телефонних рахунків. Пізніше, на початку 1990-х років у Європі почали розробляти стандарт банківських смарт-карток – пластикових карток з вбудованою мікросхемою, що дуже нагадує сім-картку.
