Карта в руки

5 безглуздих помилок, які я зробив, вибираючи платіжну картку

Я не картяр. До недавнього часу в моєму гаманці була одна-єдина банківська картка – зарплатна. Не люблю банківські картки, точніше мені не подобалося ними користуватися. Швидше за все, це наслідок душевної травми, пережитої на АЗС по дорозі з Харкова до Києва.

Мій RAV-4 заправлений. У кишені – 5 гривень, простягаю картку. Оператор проводить пластик через POS-термінал: «Ой, завис, схоже, проблеми зі зв'язком. Зачекайте секундочку». Секунда розтяглася майже на годину. Щось із сервером. У підсумку я запізнився на важливу зустріч.

Відтоді в далеку дорогу я не вирушаю без кешу. А єдину банківську картку, на яку зараховувалася зарплата, як правило, використовував для зняття готівки. Була й інша причина: банк «Платинум», який обслуговує зарплатний проект мого роботодавця, не вселяв довіри. Недобре я запідозрив, коли депозитні ставки зросли до 28% річних. Перестрахувався і намагався обнуляти картку, як тільки на неї падала зарплата.

І ось, як я і припускав, «Платинум» лопнув. У бухгалтерії терміново попросили реквізити іншої картки для зарахування зарплати.

Моніторити картковий ринок і розбиратися, яка картка краща, не бачив особливого сенсу. Від банку мені як і раніше було потрібно справно зараховувати на картку зароблене і видавати з банкомату готівку.

«Як не користуєшся Приват24? Це ж так зручно!», – часто чув від знайомих. Безсумнівний плюс – перекази між картками банку без комісії. У більшості моїх знайомих – картки Приватбанку. Умовили, настав час і мені скористатися цими зручностями. Відділення – поруч з моїм будинком, банкомати (кеш!) і термінали – на кожному розі. Значить, не доведеться роз'їжджати по Києву в пошуках «рідного» банкомату щоб зняти гроші без комісії, як це часто бувало, коли обслуговувався в «Платинумі».

- Яка картка вам потрібна? – запитує менеджер у відділенні.

- Для перерахувань – туди-сюди.

- Віза чи МастерКард?

- Без різниці.

- Кредитний ліміт вам потрібен?

- Ні, своїх вистачає.

- Можу запропонувати Універсальну Голд, – менеджер розговорився. – У вас буде персональний менеджер, знижки та бонуси до 20%. На залишок по картці вам будуть нараховуватися 10% річних, і до 55 днів зможете користуватися кредитним лімітом до 50 000 гривень без відсотків.

Згадалися оператори кол-центру Привату. Протягом останніх трьох років вони тероризували мене дзвінками. Щомісяця пропонували то депозит, то кредитку.

- Гаразд, нехай буде Голд, – я остаточно здався під натиском «ненав'язливого» сервісу.

- Ваш паспорт та ідентифікаційний код, будь ласка.

Приватівською карткою я користуюся вже більше трьох місяців. За цей час зрозумів, що з картки можна вичавити набагато більше, ніж зняття готівки, і усвідомив, чого мені бракує в Універсальної Голд вже зараз. Тобто при виборі зробив кілька безглуздих помилок.

 

Помилка №1

Справді, як я і припускав, всі перекази, які я робив або отримував, були в рамках Приватбанку. Так, гроші приходили моментально. Неприємно здивували комісії. По-перше, банк ділить картки на «універсальні» і «для виплат». За перерахування з універсальної на картку для виплат доведеться сплатити 1% комісії. 0,5% – з відправника, стільки ж – з одержувача. Навіть якщо відправник і одержувач – одна людина. Але найбільше засмутило не це.

Банкомати і термінали тепер завжди під рукою. «Приват» – не «Платинум». Але що з того? Я зовсім випустив з уваги, що по картці Універсальна Голд в будь-якому банкоматі України, навіть Приватівському, за видачу готівки візьмуть 1%. Для любителя кешу – неприпустима помилка. У підсумку, сам того не бажаючи, практично повністю перейшов на безготівкові розрахунки. Якби, як і раніше, продовжував знімати майже весь свій дохід: за три місяці на комісіях втратив би більше 500 гривень.

Як треба було. Визначитися, які операції найчастіше робитиму за допомогою картки. І уважно вивчити комісії на них. Я збирався просто отримувати гроші і знімати їх у банкоматі. Ось і потрібно було шукати картку, де немає комісії ні на зарахування, ні на виведення. Приватбанк відпав би, такої картки у нього просто немає.

 

Помилка №2

З тиради менеджера про переваги картки мені найбільше запам'яталися 10% річних на залишок. Через «раптову» комісію за переведення в готівку, я вирішив за кешем більше не полювати. Так почав збиратися залишок. 10% річних це приблизно 0,8% на місяць. Мінус податок і військовий збір. Близько 5 гривень на місяць за тисячу – небагато, але приємно. Через два місяці вирішив поцікавитися, скільки там уже накапало... Нуль. Я був впевнений, що відсотки будуть нараховуватися з першим зарахуванням на картку. Наївний. Потрібно було самостійно активувати депозитну функцію картки в Приват24. Ок. Активував. (Можливо, треба показати, як це робиться зі скріншотами). І тут розкрився ще один неприємний момент. Відсотки на залишок, виявляється, нараховуються не грошима, а бонусами. І витратити їх можна тільки в мережі «Бонус плюс». М'яко кажучи, нечесно.

На картці «Платинуму» депозитна функція працювала без мого втручання, а відсотки на залишок щомісяця зараховувалися на картковий рахунок. Я був у повній впевненості, що в інших банках все одно. Та й приватівський менеджер хороший. Міг би детальніше про такі нюанси розповісти. Хоча менеджера я особливо і слухати не хотів... Одним словом, визнаю свою помилку №2.

Як треба було. Потрудитися розпитати у менеджера про всі нюанси користування карткою в день отримання. А до цього хоча б трохи вивчити карткові пропозиції декількох банків, для порівняння.

 

Помилка №3

Я не картяр. Я тільки вчуся. Як, наприклад, у своїх друзів Олександра та Сергія, які навчилися економити і навіть заробляти на грейс-періоді.

Лайфхак1

У Олександра є шопінг-стратегія. Дорогі речі та послуги купує виключно з великими знижками, при цьому часто оплачує їх кредиткою. Олександр, як і я, користується карткою Універсальна Gold. На ній відкритий кредитний ліміт – 24 000 гривень. Але грошима банку користується тільки в крайньому випадку. Крайній випадок – це якраз, коли натрапляє на потрібну річ зі знижкою, термін дії якої закінчується через пару днів, при цьому на вигідну покупку йому не вистачає пару тисяч – зарплата через тиждень-два, а особисті заощадження у нього на депозиті. Як тільки отримує зарплату, гасить борг. За останній рік стратегія заощадила йому понад 9 000 гривень. У березні 2016 року за допомогою кредитки купив костюм Грегорі Арбер за 2200 гривень (знижка – 1100 гривень), в травні – гарячу путівку до Італії (знижка 6000 гривень), остання покупка за гроші банку – гаджет Sony Xperia X Compact за 8500 гривень (3000 знижка).

Лайфхак2

На початку 2015-го Сергій Катеринчук заробив на грошах «Привату» і нестабільній гривні.

6 січня 2015 року він зняв у банкоматі всі 25 000 гривень кредитного ліміту і купив $1300 за курсом 19. 2 лютого 2015 року Сергій продав долари по 23,45. До 25 лютого (останній день пільгового періоду по кредиту) погасив кредит. Разом після сплати всіх комісій за місяць вийшло близько 5000 гривень чистого прибутку. Сергій шкодує, що поспішив. Долар подорожчав ще більше. Правда, піковий курс був в останній день пільгового періоду. 25 лютого 2015 року долар на чорному ринку можна було продати по 38 гривень.

Наслідувати приклад друзів я не можу. Мій кредитний ліміт – нуль гривень. Ні, я, звісно, не розраховував, що Приват ось так відразу візьме і позичить в разі форс-мажору 50 тисяч. Але як і в випадку з депозитною функцією картки, я був у твердій впевненості, що хоча б дві-три тисячі кредитного ліміту мені для початку виділять. По-перше, менеджер банку, відкриваючи картку, говорив про кредитний ліміт, як ніби це вже здійснений факт. По-друге, я розраховував на свою позитивну кредитну історію, пов'язану з іншими банками, але для ПриватБанку цього мало.

Сяк-так взаємини з банком стали налагоджуватися, і після трьох місяців користування карткою вирішив збільшити кредитний ліміт через Приват24. За цей час на картку зайшло більше 50 000 гривень. Подумав, що хоча б 3 000 гривень кредитного ліміту я заслужив. Банк поки так не думає. У кол-центрі у відповідь на прохання про ліміт порадили частіше платити, відкрити депозит. І повернутися до розмови не раніше ніж через місяць. Обов'язково повернуся.

Як треба було. Варто було йти в той банк, з яким у мене є хоч якась позитивна історія взаємин. Зарплатна картка, брав кредит і справно його гасив, є депозит і т.д. Шансів на кредитний ліміт було б набагато більше.

 

Помилка №4

Я раціонально підходжу до витрат. І якщо є можливість заощадити, неодмінно цим скористаюся. Щось подібне мені запропонував і менеджер ПриватБанку, наполегливо пропонуючи Універсальну Голд. Мовляв, при оплаті карткою в 44 000 торговельних точках-партнерах мені повертається частина вартості покупки (до 20 відсотків!) У вигляді грошових бонусів, які нараховуються на спеціальний рахунок «Бонус Плюс» моєї картки, а накопиченими бонусами я зможу розплатитися в цих же магазинах. Трохи складно, подумалося тоді. Але десь і заощаджу.

Ключове слово – «десь». По-перше, 20% приватівського «кешбеку» – дуже велика рідкість. За три місяці користування карткою я бачив 20% в парі салонів краси і ресторанів, але вони мені не потрібні. У Києві не так багато точок, де можна отримати і витратити бонуси. Нишпорити по всьому місту в пошуках магазину або кафе заради 1-5% не маю часу. 30-40% щомісячного доходу я витрачаю в великих супермаркетах і мережах АЗС. Ні тих, ні інших серед учасників «Бонус-плюс» я не знайшов. Зрештою, в списку учасників програми «Бонус плюс» я не знайшов великих продуктових супермаркетів і мереж АЗС, в яких на місяць залишаю 30-40% свого щомісячного доходу. Одним словом, мені не подобається приватівський «кешбек».

Як треба було. Сама ідея мені подобається. Кешбек – хороший спосіб заощадити. І якби мені зараз довелося вибирати картку, я обов'язково вивчив би умови кешбеку банків. І, швидше за все, зупинився б на картці з кешбеком при купівлі пального. Зараз кілька банків повертають на картковий рахунок від 1 до 6% від суми покупки при розрахунках на АЗС. За рік набіжить пристойна сума. Рахуєємо. За місяць ми з дружиною витрачаємо на бензин близько 7 000 гривень. За рік виходить 84 000. Картка з кешбеком без зайвих зусиль дасть пару тисяч на рік. І ніякого полювання за бонусами.

 

Помилка №5

Універсальна Gold – картка з претензією на статусність. До елітних карток їй, звісно, далеко. Але платити 20 гривень – обов'язковий щомісячний членський внесок за участь в Gold Клубі – доводиться щомісяця. Наче й небагато, але не зовсім зрозуміло, що дає участь у цьому клубі. Наприклад, є такі привілеї як «обслуговування персональним банкіром у зручний для вас час» або «пріоритетне обслуговування учасників GoldКлубу». Цілу годину не міг провести платіж в Приват24. Горить, йду за допомогою до мого «персонального банкіра». Черга з десяти бабусь. Теж, напевно, всі з Голд. Або вкладники, яких у ПриватБанку також обслуговують без черги. Розвернувся, пішов.

Як треба було. Якщо нічого крім повсякденних покупок від картки не потрібно, то елітний пластик виглядає як iPhone7 у таксиста на розбитому Ланосі. Бачив я днями й таке.

Попросіть менеджера розтлумачити все, що незрозуміло в тарифах. Більшість банків описує тарифи нелюдською мовою. Навіть співробітника банку легко збити з пантелику конкретним запитанням. Вимагайте відповідей. Якщо не знає, нехай знайде тих, хто знає. Дізнайтеся, скільки коштує обслуговування картки в перший рік, як ця сума зміниться в майбутньому. Які послуги включені в тариф, які доступні опції і за яку плату.

  • Зрозумійте, для яких цілей потрібна картка. Варіантів не так вже й багато. Отримати гроші і зняти їх у банкоматі. Для поточних витрат.
  • Уважно вивчіть тарифи на потрібні транзакції. Хочете знімати в банкоматі – дізнайтеся комісії, платити за кордоном – порівняйте курси і умови конвертації в банках.